Автор: support

Вікторія В. Дашкова
кандидат філологічних наук,
викладач кафедри словʼянського мовознавства
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний
університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: Dashkova.VV@pdpu.edu.ua
ORCID ID: https://оrcid.org/0000-0002-5759-5987

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2026-42.5

АНОТАЦІЯ

У запропонованій статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз структурно-семантичних перетворень фразеологічного фонду в сучасних прозових творах видатних українських письменниць. Дослідження фокусується на виявленні механізмів, за допомогою яких усталені мовні одиниці набувають нових контекстуальних значень під впливом індивідуально-авторського бачення. У студії детально систематизовано найбільш поширені типи модифікацій, що застосовуються в сучасному жіночому художньому дискурсі. Зокрема, розкрито специфіку використання інверсії компонентів, лексичного розширення структури ідіом, еліптичного скорочення, а також повної або часткової деформації лексичного складу фразеологізму. Окремо акцентовано на дослідженні та вивченні складних комбінованих трансформацій, які поєднують кілька рівнів змін одночасно. Визначено, що авторське оновлення фразеологізмів зумовлене прагненням письменниць до деавтоматизації читацького сприйняття та посилення прагматичного впливу творів. Модифіковані конструкції в сучасній жіночій прозі виконують ряд ключових функцій: від створення специфічного стилістичного забарвлення до глибокого розкриття психологічного підтексту оповіді. Доведено, що через переосмислення традиційних мовних формул авторки адаптують фразеологію до актуальних соціокультурних умов, надаючи творам особливої емоційної насиченості та інтелектуальної наповненості. Встановлено, що трансформаційні процеси у галузі фразеології – не лише стилістичний прийом, а й потужний інструмент самовираження, який дозволяє формувати унікальну мовну картину світу. Авторки доводять, що саме через творчу обробку ідіом відбувається індивідуалізація художнього мовлення, що робить жіночу прозу виразним явищем сучасної української літератури.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, структурно-семантична трансформація, жіноча проза, художній дискурс, інверсія, авторський стиль, експресивізація.

ЛІТЕРАТУРА

Бадюл В. В. Контекстна актуальність заміни компонентів фразеологічних одиниць в українській жіночій прозі початку ХХІ століття. Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. Камʼянець-Подільський : Аксіома, 2019. Вип. 50. С. 5–9.
Бадюл В. В. Функційно-семантичний потенціал фразеологічних одиниць в українській жіночій прозі початку ХХІ століття: лінгвокультурологічний аспект: Дис. …. канд. філол. наук: 10.02.01. Одеса. 2020. 237 с.
Білоноженко В. М., Гнатюк І. С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. Київ : Наукова думка, 1989. 155 с.
Вдовиченко Г. «Пів’яблука» : роман. Київ : Нора-Друк, 2008. 240 с.
Григораш А. М. Фразеологія і контекст. Київ : Вища школа, 1991. 139 с.
Гуменюк Н. Квіти на снігу: роман. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. 208 с.
Кондратенко Н. В. Дискурсивна парадигма досліджень художнього тексту. Записки романо-германської філології. Одеса : КП ОМД. 2015. Вип. 1 (34). С. 60–65.
Кононенко Євгенія. Книгарня «Шок». Новели, есеї. 2 вид. Львів : Кальварія, 2010. 128 с.
Кононенко Євгенія. Ностальгія : повість. Львів : Кальварія, 2016. 136 с.
Корній Дара. Тому, що ти є : роман. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. 240 с.
Корній Дара. Зірка для тебе: роман. 3-тє вид., стереотип. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. 304 с.
Костенко Ліна Записки українського самашедшого. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. 416 с.

Костенко Ганна. Цурки-гілки. Джазові імпровізації. Оповідання. Київ : Саміт-Книга, 2017. 160 с.
Матіос Марія. Черевички Божої Матері : повість. Львів : ЛА «Піраміда», 2013. 208 с.
Прадід Ю. Ф. Фразеологічні засоби вираження емоційного стану страху. Культура слова. 1996. Вип. 48–49. С. 135–141.
Роздобудько І. Дві хвилини правди : роман. Київ : Нора-Друк, 2008. 248 с.
Талан С. Купеля: збірка. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. 240 с.
Ужченко В. Д. Нові лінгвістичні парадигми «концепт – фразеологізм – мовна картина світу». Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку : Зб. наук. праць. Запоріжжя, 2006. С. 146–151.
Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологія сучасної української мови : навч. посіб. Київ : Знання, 2007. 494 с.
Фразеологічний словник української мови / [укл. В. М. Білоноженко та ін.]. Київ : Наукова думка, 1999. 984 с.

Ольга О. Бичкова
аспірант другого року навчання ОНП «Філологія»
спеціальності 035 «Філологія»
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: olha.bychkova@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0008-7590-4721

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2026-42.4

АНОТАЦІЯ

Актуальність дослідження зумовлена трансформаційними процесами у галузі професійної комунікації правоохоронних органів і необхідністю належного лінгвопрагматичного, нормативного та соціокультурного осмислення поліцейського дискурсу в умовах глобалізації. Попри наявність окремих лінгвістичних розвідок ряд питань, пов’язаних із мовленнєвою реалізацією владних повноважень, стратегіями деескалації конфліктів, термінологічною уніфікацією та етичними стандартами спілкування поліції з громадянами в англомовному, німецькомовному та україномовному середовищі, потребує додаткового наукового аналізу в порівняльно-лінгвістичному вимірі. Метою статті є дослідження структурно-семантичних, прагматичних і правових особливостей поліцейського дискурсу в Україні та окремих іноземних державах (Велика Британія, США, Німеччина) для формування обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення професійної підготовки та культури мовлення національних поліцейських кадрів. У студії використано формально-юридичний, порівняльно-типологічний, дискурс-аналітичний, логіко-семантичний методи та метод контекстуальної інтерпретації. Встановлено, що лінгво-правову основу поліцейського дискурсу в Україні формують положення профільного законодавства й акти відомчого регулювання, які визначають мовленнєвий етикет і алгоритми комунікації під час виконання службових обов’язків. Зʼясовано, що українська модель характеризується переходом від імперативно-директивних до сервісно- орієнтованих мовленнєвих стратегій, що зумовлює зміну лексичного наповнення дискурсу та появу нових комунікативних кліше. Доведено, що прагматична база поліцейського дискурсу в англійській мові значною мірою спирається на прецедентні мовленнєві акти та стандартизовані формули попередження, що посилює юридичну значимість вербальної взаємодії. З’ясовано, що німецький поліцейський дискурс відзначається високим ступенем номіналізації та термінологічної точності, що забезпечує об’єктивність фіксації правопорушень у процесуальній документації. Порівняльний аналіз показав, що в англо-американській та німецькій традиціях поліцейський дискурс поєднується з розвиненими механізмами лінгвістичної експертизи мовлення правоохоронців, прозорістю комунікативних сценаріїв та чітким розмежуванням офіційного й оперативного стилів мовлення. Обґрунтовано, що український поліцейський дискурс загалом розвивається у руслі західних демократичних стандартів («Community Policing»), проте потребує подальшої лексикографічної обробки та узгодження з міжнародними стандартами професійної комунікації. Практична цінність студії полягає в уточненні лінгвопрагматичної природи поліцейського дискурсу, встановленні його ключових когнітивно-дискурсивних характеристик та визначенні тих елементів зарубіжного мовленнєвого досвіду, які мають значення для підвищення ефективності правоохоронної діяльності, забезпечення прав людини у процесі комунікації та формування позитивного іміджу поліції в українському суспільстві.

Ключові слова: поліцейський дискурс, професійна комунікація, лінгвопрагматика, юридична лінгвістика, порівняльно-мовний аналіз, мовленнєві стратегії, культура мовлення поліцейського.

ЛІТЕРАТУРА

Битяк О. В. Лінгвоправові засади професійної комунікації у правоохоронній діяльності : монографія. Харків : Право, 2023. 180 с.
Звіт про впровадження стандартів професійної комунікації в органах Національної поліції України за 2025 рік. Київ : НПУ, 2026. 45 с.
Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 07.12.1984 № 8073-X. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.
Кривоблоцький В. В. Юридична лінгвістика: порівняльний аналіз правових терміносистем. Цифрова трансформація права. 2025. №2. С. 138–150.
Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських : наказ МВС України від 09.11.2016 № 1179. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1576-16.
Світличний О. П. Мовленнєва культура поліцейського як інструмент забезпечення прав людини. Право і суспільство. 2024. № 3. С. 80–95.
Alobaidallah A., Almutairi M. Linguistic pragmatics of police-citizen interaction: a comparative study. International Journal of Law and Language. 2025. Vol. 14, No. 2. P. 108–124.
Bundeskriminalamt. Standardisierte Berichterstattung und polizeiliche Fachsprache. Wiesbaden, 2024. 120 S.
College of Policing. Authorised Professional Practice: Communication and Engagement. Coventry, 2025. 55 p.
Delbosc A., Richardson J. Communicative strategies in Community Policing: global trends. Transportation Research Part F: Traffic Psychology and Behaviour. 2025. Vol. 108. P. 25–40.
Home Office. Manual of Guidance for Police Communications and Speech Standards 2025. London : HMSO, 2025. 72 p.
Ivanovska T., Petrenko L. Privacy-by-design in digital police monitoring systems. European Journal of Privacy Law. 2025. №1. P. 70–82.
New York City Department of Transportation. Automated Speed Enforcement Program Report 2024. New York, 2024. 42 p.

Privacy Commissioner of New Zealand. Privacy Impact Assessment: Safety Cameras Program. Wellington, 2024. 88 p.
Vadeby A., Howard M. Terminology and precision in German police reports: a linguistic evaluation. Legal Linguistics Review. 2024. Vol. 195. P. 208–220.

Евеліна В. Боєва
кандидат філологічних наук, доцент,
доцент кафедри української та зарубіжної літератур
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: evelinaboeva4@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5966-0538

Вікторія О. Бєляєвська
здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
4 року навчання факультету іноземних мов
Державний заклад «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: rachelroth1812@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0009-0003-5659-790X

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2026-42.3

АНОТАЦІЯ

У статті здійснено зіставний аналіз особливостей реалізації синтаксичних зв’язків у текстах українських художніх творів та їх перекладах. Матеріалом дослідження слугують різножанрові українські літературні твори ХІХ століття – роман П. Куліша «Чорна рада» та поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» і «Гамалія», а також їхні англомовні переклади. Актуальність студії зумовлена необхідністю поглибленого вивчення синтаксичної організації художнього тексту у зв’язку з проблемами міжмовної інтерпретації та перекладацької еквівалентності. Крім того, до зіставного аналізу синтаксичної структури творів історичної тематики та їх англійських перекладацьких інтерпретацій науковці не зверталися, хоча саме синтаксична організація, на нашу думку, є одним із засобів створення етнокультурного фону художньої оповіді, аналіз якої допомагає розкрити прагматичну спрямованість художнього тексту. Основну увагу зосереджено на аналізі типів синтаксичного зв’язку (сурядного, підрядного та безсполучникового), специфіки їх формально-граматичного та семантико-прагматичного вираження, а також ролі синтаксичних конструкцій у створенні образності й експресивності художнього мовлення. У процесі дослідження встановлено, що український художній дискурс вирізняється варіативністю синтаксичних структур, активним використанням безсполучникового зв’язку, інверсії, парцеляції та ритмізованих конструкцій, що зумовлено традиціями національної поетики та фольклорним підґрунтям текстів. Натомість, англійський переклад українських художніх текстів демонструє тенденцію до більшої синтаксичної впорядкованості, експліцитного вираження логіко- смислових відношень і переваги підрядних конструкцій. Значну увагу приділено перекладацьким трансформаціям, зокрема граматичній заміні, членуванню та об’єднанню речень, які застосовуються для збереження стилістичної домінанти й прагматичного потенціалу оригіналу. Зіставний аналіз доводить, що відмінності у реалізації синтаксичного зв’язку зумовлені типологічними особливостями мов, культурно- історичним контекстом і специфікою художнього мислення.

Ключові слова: синтаксичний зв’язок, складне речення, художній дискурс, зіставний аналіз, сурядність, підрядність, безсполучниковість.

ЛІТЕРАТУРА

Загнітко А. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект: підручник. Донецьк, 2009. 137 с. URL: https://www.ukrajinistika.edu.rs/preuzimanje/UKR_sintaksis.pdf
Куліш П. Чорна рада. Освіта.UA. 2019. URL: https://osvita.ua/doc/files/news/639/63980/Kulish_Panteleimon_Chorna_rada.pdf
Лукʼянченко І., Боєва Е. Порівняльна типологія англійської та української мов з практикумом : навч. посібник.
Одеса, 2025. 286 с. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/22469/3/Lukyanchenko.pdf
Чайковська Н. Структурно-стилістичні особливості синтаксису романів Ієна Мак’юена (на основі романів «На березі» та «Спокута»). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2019. Т. 3, № 43. С. 110–113. URL: https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.43.3.26.
Шевченко Т. Гайдамаки. Освіта. UA. 2018. URL: https://osvita.ua/school/literature/sh/63738/
Шевченко Т. Гамалія. Освіта. UA. 2020. URL: https://osvita.ua/school/literature/sh/78490/
Kulish P. The Black Council. Ukrainian Studies at the University of Toronto. URL: https://tarnawsky.artsci.utoronto.ca/elul/English/218/BlackCouncil.pdf
Shevchenko Т. “Haidamaki” poem (English translation by John Weir). URL: https://taras-shevchenko.storinka.org/taras-shevchenko-poem-haidamakienglish-translation-by-john-weir.html
Shevchenko Т. “Hamaliya” poem (English translation by John Weir). URL: https://taras-shevchenko.storinka.org/taras-shevchenko-hamaliya-poemenglish-translation-by-john-weir.html

Наталія Г. Арефьєва
доктор філологічних наук, професор кафедри суспільних наук
Одеський національний медичний університет,
Одеса, Україна
e-mail: n.arefieva@onu.edu.ua; nataliia.arefieva@onmedu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4974-9157

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2026-42.2

АНОТАЦІЯ

У статті із залученням багатого мовного матеріалу досліджено слов’янські фразеологізми, що віддзеркалюють символіку калача. Описано потужну культурну символіку калача як архаїчного культурного символу, виразно представленого у слов’янській фразеології. Автор доходить висновку, що сакральна символіка калача, закріплена переважно регіональною фразеологією, його апотропейні та продукувальні функції, винятково важлива роль у хрестильній та весільній обрядності має глибинне міфологічне підґрунтя і співвіднесена з культом сонця – давнім сакральним символом, джерелом життєдайної сили, величності і щастя, кругла форма якого закодована в таких усталених у народній культурі символах, як калач, коровай, вінок, обручка та інших. Саме тому в слов’янській фразеології калач постає символом достатку, добробуту, щасливої долі. Функціональна роль калача, його онтологічні властивості осмислені у слов’янській фразеології в межах семіотичних опозицій та висвітлюють різноманітні сторони людської особистості, життєвого досвіду тощо. Калач постає в центрі низки усталених у культурі прескрипцій. Яскраве і багатоаспектне представлення калача у слов’янській фразеології, насамперед російській, українській, болгарській, свідчить про виняткову культурну навантаженість цього терміна, виводячи його в розряд потужних культурних символів. У процесі дослідження залучено багатий фразеологічний матеріал, застосовано методику етнолінгвокультурологічного аналізу, семіотичного аналізу, метод структурно-семантичного моделювання, прийом субституції.

Ключові слова: слов’янська фразеологія, культурний символ, міфологічне підґрунтя, семіотична опозиція, культурна прескрипція, концептуальна метафора, слов’янська культурна традиція.

ЛІТЕРАТУРА

Арефьєва Н. Г. Російсько-український фразеологічний словник культурних символів. Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2018. 120 с.
Арефьєва Н. Г. Фразеологія російських переселенських говірок Півдня України: лінгвокультурологічний та лексикографічний аспекти : дис. … д-ра філол. наук : 10.02.02 / ДНУ імені Олеся Гончара. Дніпро, 2021. 695 с.
Арефьєва Н. Г. Просторовий лінгвокультурний код у російських говірках Одещини (на матеріалі фразеології). Академік Олександр Савич Мельничук і сучасне мовознавство. II: збірник наукових праць до 100-річчя від дня народження. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2023. С. 217–235.
Арефьєва Н. Г. Фразеологія в категоріях культури. Науковий вісник ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. 2024. № 39. С. 76–89.

Арефьєва Н. Г. Дощ при сонці в слов’янській фразеології. Науковий вісник ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. 2025а. № 40. С. 31–46.
Арефьєва Н. Г. Етикетні формули в народній фразеології (на матеріалі російських переселенських говірок Одещини). Науковий вісник ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. 2025б. № 41. С. 15–33.
Арефьєва Н. Г. Сонце в дзеркалі болгарської фразеології. Мова. 2025в. № 43. С. 67–75.
Арікова Н. І. Астрономічний лінгвокультурний код у румунській фразеології. Філологічні студії : збірник наукових статей студентів філологічного факультету. Вип. XIV. Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2023. C. 8–12.
БРР: Българско-руски речник / [укл. С. Б. Бернштейн]. 1966. 768 с.
Войтович В. М. Українська міфологія. Вид. 2-ге, стереотип. Київ : Либідь, 2005. 664 с.; іл.
Георгиева И. Българска народна митология. Второ преработено и допълнено издание. София : Наука и изкуство, 1993. 258 с.
ЕСУМ: Етимологічний словник української мови: у 7 т. Київ : Наукова думка, 1985. Т. 2: Д–Копці. 572 с.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. 703 с.
Іліаді О. І., Дерік І. М. Міфологічний ракурс мовної картини світу (місяць і сонце у фразеології). Науковий вісник ПНПУ ім. К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. 2023. № 37. С. 5–17.
Лепешаў І. Я. Слоўнік фразеалагізмаў: у 2 т. Мінск : Беларус. Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2008. Т. 1. А–Л. 672 с. Т. 2. М–Я. Выданне 2-ое, дапоўн. і выпр. 970 с.
НФРБЕ: Анкова-Ничева К. Нов фразеологичен речник на българския език. София : УИ «Св. Климент Охридски», 1993. 464 с.
РБСС: Русско-белорусский словарь сравнений / [Т. В. Володина, В. М. Мокиенко]. Минск : Беларуская навука, 2018. 811 с.
СФУМ: Словник фразеологізмів української мови / [уклад. В. М. Білоноженко та ін.]. Київ : Наукова думка, 2003. 788 с.
ССНП: Словник стійких народних порівнянь / [О. С. Юрченко, А. О. Івченко]. Харків : Основа, 1993. 176 с.
Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник української мови. Київ : Освіта, 1998. 224 с.
Узенёва Е. С. Болгарская свадьба: этнолингвистическое исследование. Индрик, 2010. 280 с.
УПП: Українські прислів’я та приказки / [C. В. Мишанич, М. М. Пазяк]. Київ : Вид-во «Дніпро», 1984. 392 с.
ФРБЕ: Фразеологичен речник на българския език: В 2 т. / [К. Ничева, С. Спасова-Михайлова, К. Чолакова]. София : БАН, 1974–1975. Т. 1–2.
ФСРГО: Арефьєва Н. Г. Фразеологічний словник російських говірок Одещини. Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2020. 236 с.
ФССССГД: Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. 6-е вид., доп. й переробл. Луганськ : «ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. 552 с.
ФСУМ: Фразеологічний словник української мови / [уклад. В. М. Білоноженко та ін.]. Київ : Наукова думка, 1993. 984 с.
Яковлєва О. В. Обрядовий дискурс в системі національної лінгвоментальності: монографія. Одеса : «Одеський національний університет імені І. І. Мечникова», 2014. 396 с.

Skorupka St. Słownik frazeologiczny języka polskiego: w 2 t. Warszawa : Weedza Powszechna, 1974. T. 1. 788 s.
WSPR: Hessen D., Stypuła R. Wielki słownik polsko-rosyjski. Warszawa : Wiedza Powszechna, 1979. Т. 1. 664 s.

Олександр І. Іліаді
доктор філологічних наук, професор кафедри перекладу
і теоретичної та прикладної лінгвістики
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»,
Одеса, Україна
e-mail: alexandr.iliadi@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5078-8316

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2026-42.1

АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено розгляду феномена типології еволюції лексичного значення слова в індоєвропейських мовах. Зокрема, йдеться про значну группу семантично однотипних лексем (іменників і прикметників), які регулярно розвивають значення ʻневігласʼ, таким чином демонструючи однаковий семантичний зсув. Критерій «однаковості» означає, що ідентичними в сумі лексем мають бути не лише вторинні семеми ʻневігласʼ,ʻнеосвічена особаʼ, а й первинні значення ʻгрубийʼ, ʻнеобробленийʼ, ʻнезнайомийʼ, ʻневідомийʼ, і так у мовах різних груп. Отже, результати розвідки засвідчують типовість семантичного зсуву, який можна змоделювати, визначивши (а) початковий та кінцевий етапи семантичної зміни, (б) однаковий вектор еволюції семантики синонімічних лексем, (в) діахронічну відтворюваність моделі семантичної зміни у різні періоди історії окремих мов.

Ключові слова: семантика, модель розвитку значення, каритивний, привативний, префікс.

ЛІТЕРАТУРА

Adams D. Q. A Dictionary of Tocharian B. Revised and Greatly Enlarged. Amsterdam ; New York, NY : Rodopi, 2013. 964 p.
Bailey H. W. Dictionary of Khotan Saka. Cambridge ; London etc. : Cambridge University Press, 1979. 559 p.

Beda: The Old English Version of Bedeʼs Ecclesiastical History of the English People [Edited with a translation and introduction by Thomas Miller]. Part II. London : N. Trübner and Co, 1890. 488 р.
Bosworth J. D. D. An Anglo-Saxon Dictionary (Based on the manuscript collections). Oxford : Clarendon press, 1921. 1302 p.
Carling G. A Dictionary and Thesaurus of Tocharian A. Vol. 1: Letters a-j (Manuscript). Wiesbaden : The authors and Otto Harrassowitz, 2008. 256 p.
de V aan M. Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages. Leiden ; Boston : Brill, 2008. 825 p.
Edelman D. I. Etymological Dictionary of the Iranian Languages. 2015. Volume 5. 566 p.
ESSJ: Etymological Dictionary of the Slavonic Languages: Proto-Slavonic Lexical Fund / [edited by acad. O. N. Trubačev]. Nauka, 1999. Vol. 25 (*neroditi – *novotьnъ(jь)). 238 p.
Forcellinus Aegidius. Totius Latinitatis lexicon. Volumen secundum, Londini: Baldwin et Cradock, 1828. 1164 p.
Gharib Badr al-Zamān. Sogdian Dictionary: Sogdian-Persian-English. Tehran : Farhangan Publications, 1995. 32; XLII; 517; 57 p.
Holthausen F. Altenglisches etymologisches Wörterbuch [Zweite, bis auf das Literaturverzeichnis unveränderte Auflage]. Heidelberg : Carl Winter, 1963. XXXVI, 428 S.
Kotnik J. Slovensko-ruski slovar. Ljubljana : Državna založba Slovenije, 1967. 817 s.
MacKenzie David N. A Concise Pahlavi Dictionary. London ; New York ; Toronto : Oxford University Press, 1986. 236 p.
Mičatek L. A. Differential Serbian-Russian Dictionary and Brief Grammar of the Serbian Language (comp. P. A. Lavrov). 1903. 757 p.
Rastorgueva V. S. Middle Persian Language. Science, 1966. 164 p.
Smoczyński W. Słownik etymologiczny języka litewskiego / [Współpraca redakcyjna M. Osłon, wydanie drugie, poprawione i znacznie rozszerzone, na prawach rękopisu]. 2019. Available at: www.rromanes.org/pub/alii/Smoczyński W. Słownik etymologiczny języka litewskiego.pdf.
Tolstoj I. I. Srpsko-hrvatsko-ruski rečnik. GIINS, 1957. 1168 p.
РСJ: Речник српскога jезика / [редиговао и уредио Мирослав Николић]. Нови Сад : Матица српска, 2007. 1561 с.