Категорія: Випуск №30

Анна Шаповал

кандидат філологічних наук, викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: skarllet77777@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–9718–5002

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-13

Ключові слова: хрононім, лінгвокультура, мовна картина світу, номінація, лексеми на позначення часу, місячний та сонячний календар.

Вивчення лінгвокультурологічного аспекту часових номінацій неможливе без дослідження хрононімної лексики. Хрононіми відтворюють особливості мовної і концептуальної картин світу, є важливим інформаційним ресурсом певної лінгвокультури. Мета даного дослідження полягає в комплексному аналізі лінгвокультурологічного аспекту часових номінацій на матеріалі китайської та турецької картини світу. Розвідку було здійснено на основі романів Перл Бак «Імператриця» та Павла Загребельного «Роксолана».

Аналіз останніх досліджень та публікацій дозволив зазначити, що вивчення хрононімної лексики виконується на різних теоретичних і практичних засадах.

Спираючись на вже наявні класифікації хрононімів Н. Подольської, М. Торчинського, С. Реммера, ми виявили та дослідили лінгвокультурологічні особливості таких видів хрононімної лексики: геортоніми, династійні хрононіми, тумультоніми, парсоніми та менсоніми.

У результаті дослідження було з’ясовано, що не всі лексичні одиниці на позначення відрізку часу є хрононімами. До зазначеної групи не входять: номінації місячного календаря, номінації сонячного календаря, номінації змішаного календаря та часові відрізки на позначення дня і ночі.

Базовою системою літочислення в досліджуваних лінгвокультурах є домінування номінацій місячного календаря (китайська картина світу — 51 %, турецька — 40,4 %). Рідше в аналізованих творах використовуються номінації сонячного календаря, у китайській картині світу ця частотність сягає 20 %, що історично обумовлено. Поширеними є номінації змішаного календаря (21 %), номінації сонячного календаря уточнюються місячним, бо китайська свідомість консервативна щодо нової системи підрахунку часу. У турецькій картині світу зазначене явище зумовлене впливом української мовної особистості автора твору (45 %), бо в ХVI столітті в Османській імперії функціонував тільки місячний календар.

ЛІТЕРАТУРА

Али-заде А. А. Исламский энциклопедический словарь. Москва : Ансар, 2007. 400 с.

Загребельний П. А. Роксолана : роман. Київ : Дніпро, 1983. 583 с.

Пиотровский М. Б. Хадир. Мифы народов мира : Энциклопедия: в 2 т. Москва : СЭ, 1998. Т. 2. С. 576.

Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии. Москва : Наука, 1988. 192 с.

Реммер С. А. Хрононіми як особливий розряд власних імен : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.02. Донецьк, 2005. 19 с.

Толстая С. М. Пространство слова. Лексическая семантика в общеславянской перспективе. Москва : Индрик, 2008. 528 с.

Торчинський М. М. Структура, типологія і функціонування онімної лексики української мови: дис. … доктора філол. наук : 10.02.10. Київ, 2010. 502 с.

Хоффман Э. Имена политических событий и их ономизация в средствах массовой информации. Вопросы ономастики. Екатеринбург, 2008. № 5. С. 90–104.

Чжоу Шао Бо. Номінація відрізків часу в різноструктурних онімічних просторах: автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02. 15. Донецьк, 2004. 20 с.

Buck P. S. Imperial woman : The story of the Last Empress of China. New York : Moyer bell, 2009. 378 p.

Тетяна Стоянова

асистент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: t.v.stoianova@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–0424–6783

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-12

Ключові слова: офіційно-діловий стиль, міжнародна організація, нормативно-правовий документ, лінгвокультурні особливості, граматичні відмінності

Стаття присвячена дослідженню мовленнєвих характеристик документів офіційно-ділового стилю англійською та китайською мовами. Актуальність теми пояснюється зростаючими темпами глобалізації, що вимагає правильного та точного оформлення документів міжнародного рівня. Дослідження ґрунтується на порівнянні стильових, стилістичних та граматичних характеристиках та правилах оформлення тексту офіційно-ділового документа, зокрема декларацій, конвенцій та резолюцій обома мовами. Розгляд понять міжнародна організація, міжнародний документ, нормативно-правовий договір тощо дав змогу дослідити сутність та важливість таких установ як ООН та ЮНЕСКО, які укладають декларації, конвенції та резолюції, що розглядаються у статті. Огляд наявних досліджень з функціональних стилів обох мов дозволив виявити особливості становлення офіційно-ділового стилю англійської та китайської мов, та їх вплив на особливості утворення офіційно-ділових документів. Ознайомлення з останніми роботами науковців дозволило отримати більш точні та актуальні результати дослідження. Призначення, мета, основні риси нормативно-правових документів китайської та англійської мов не відрізняються, проте простежуються певні мовленнєві відмінності. Основні відмінності китайського офіційно-ділового мовлення пояснюються впливом лінгвокультурних особливостей цієї мови, до яких відносять морфологічні особливості, правила запозичення в китайській мові та деякі граматичні особливості, що подано у статті. Основною причиною змін та становлення сучасної офіційно-ділової мови став перехід від веньяня до байхуа, проте зі збереженням значної кількості веньянівських канцеляризмів. У статті наведено та проаналізовано приклади англомовних та китайськомовних частин документів, що дали змогу провести кількісний аналіз та узагальнити особливості документів обох мов на синтаксичному рівні у вигляді таблиці.

ЛІТЕРАТУРА

Большая юридическая энциклопедия. Москва : Книжный мир, 2010. 960 с. (Серия «Профессиональные справочники и энциклопедии»).

Виноградов В. В. Итоги обсуждения вопросов стилистики. Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 60–87.

Гальперин И Р. Стилистика английского языка. Москва : Высш. школа, 1981. 334 с.

Горелов В. И. Стилистика современного китайского языка. Москва : Просвещение, 1979. 192 с.

Загальна теорія держави і права / за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. Харків: Право, 2009. 584 с.

Курдюмов В. А. Курс китайского языка. Теоретическая грамматика. Москва : Цитадель-трейд; Лада, 2005. 576 с.

Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. Київ : Вища шк., 2003. 462 с.

Міжнародне право / за ред. М. В. Буроменського. Київ : Юрінком Інтер, 2006. 336 с.

Міністерство закордонних справ України. URL: https://mfa.gov.ua/ua

Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Київ : Центр учбової літератури, 2008. 592 с.

Плотницька І. М. Ділова українська мова в державному управлінні. Київ : НАДУ, 2011. 168 с.

Прадід Ю. Ф. У царині лінгвістики і права. Симферополь : Еліньо, 2006. 256 с.

Про міжнародні договори України : Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906–15.

Руда Н. В. Структурно-семантичні особливості багатокомпонентних складних речень у сучасній китайській мові : автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.13. Київ, 2017. 17 с.

Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля-К, 2010. 844 с.

Словарь международного права. Москва : Статут, 2014. 495 с.

Софронов М. В. Китайский язык и китайская письменность. Москва : АСТ: Восток-Запад, 2007. 638 с.

Фесенко Г. Г. Стандарт як особливий жанр тексту і мовленнєва реалізація терміносистеми ІКАО. Проблеми семантики слова, речення та тексту: збірник наукових праць. / відп. ред. Н. М. Корбозерова. Київ : Київський нац. лінгвістичний ун-т, 2007. Вип.19. С. 205–210.

Хазова О. А. Искусство юридического письма. Москва : Издательство Юрайт, 2015. 182 с.

Creech R. L. Low and Language in the European Union : The Paradox of a Babel «Nnited in Diversity». Groningen : Europa Law Publishing, 2005. 176 p.

Encyclopaedia Britannica. URL: https://www.britannica.com.

The Routledge Encyclopedia of the Chinese Language / edited by Chan Sin-wai. Hong Kong : Graphicraft Limited, 2016. 790 p.

UNESCO. URL: https://en.unesco.org.

马楠. 国际会议文件英汉翻译项目实践报告 – 一国际海事组织会议提案翻译为例 : 硕士学位论文 : 翻译硕士. 沈阳, 2017. 95页

刘海涛. 法律文书与公文语言表述问题评析. 安顺学院学报. 2009. 页26–28.

孙和平， 试论我国现阶段国家公文体系. 公文写作. 2007. 页37–38

Олена Стеріополо

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри германської та фінно-угорської філології Київського національного лінгвістичного університету
Київ, Україна
e-mail: knlugerman324@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–6247–4805

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-11

Ключові слова: фонетика, фонологія, синтагматика, парадигматика, типи складів, словесний наголос, інтонація.

Статтю присвячено вивченню поточного стану сегментної та супрасегментної фонетики та фонології української мови з позиції сучасних порівняльних досліджень. Основний акцент робиться на аналізі синтагматики і парадигматики фонем, характеристиці реалізацій словесного наголосу, особливостях інтонації в українській мові на відміну від німецької.

У роботі проаналізовано фонетичні та фонологічні властивості системи звуків та структурних типів складів в українській мові. Крім того, розглядаються український словесний наголос та інтонація, а також фонетична реалізація Езопової байки “Сонце і Вітер”.

Особлива увага приділялася функціонуванню фонем у сильній і слабкій позиції, у наголошеному та ненаголошеному складі. У дослідженні чітко відрізняються типологічні відмінності на сегментному та супрасегментному рівнях української та німецької мови. Окремо розглядаються особливості транскрипції та транслітерації українських текстів німецькою мовою. У результаті дослідження було одержано такі висновки. Інтонація української мови відрізняється від інтонації німецької мови мелодикою питальних речень.

Найважливіші слова з точки зору змісту, так звані семантичні центри висловлювання, виражені тонічно на найвищому рівні з подальшим падінням тону, інтенсивність досягає максимальної. У досліджених українських текстах семантичний центр в основному знаходиться у фінальній частині висловлювання, у той час як у спонтанному мовленні позиція центру може бути будь-якою.

ЛІТЕРАТУРА

Жовтобрюх М. А., Русанівський В. М., Скляренко В. Г. Історія української мови. Фонетика. Київ: Наукова думка, 1979. 367 с.

Русанiвський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та iн. Українська мова: енциклопедія. К., 2004. 824 с.

Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. Київ: Вища школа,1981. 151 c.

Steriopolo О. І. Phonetik und Phonologie des Deutschen. Kyjiw: Unicheck, 2018. 200 S.

Вікторія Святченко

кандидат філологічних наук, викладач циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін Відокремленого структурного підрозділу Національного авіаційного університету Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету Слов’янськ, Україна
e-mail: sviatchenkovv@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–5425–5744

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-10

Ключові слова: порівняльно-історичне мовознавство, історична фонетика, система мови, структура мови, консонантизм, фонетичний закон.

У статті максимально повно розкрито погляди О. О. Потебні на системний характер мови в працях з історичної фонетики східнослов’янських мов та досліджено практичне втілення цих поглядів. Розуміння вченим харківської лінгвістичної школи системного характеру фонетичних змін зумовило пошук зв’язку між ними, намагання виявити однорідні фонетичні закони, що об’єднані спільною причиною і діють у певний період історії мови, на що й звертає увагу авторка статті.

Відзначено, що в центрі уваги О. О. Потебні – зміни приголосних, які відбувалися за різних умов, — концепція «кількісних змiн приголосних». Причини фонетичних законів, зазначених в статті, не можна звести до взаємодії звуків у мовленнєвому потоці, а матеріал, який пропонує О. О. Потебня, свідчить про існування причин, що діють у самій фонетичній системі. Авторка статті приєднується до висновку В. А. Глущенка про те, що дослідження О. О. Потебні дозволяють охопити всі фонетичні закони в історії консонантних систем східнослов’янських мов.

Розглянуто також питання про актуальність і важливість досліджень О. О. Потебні про системний характер мови, які зберегли свою цінність для мовознавства ХХ – початку ХХІ ст.

ЛІТЕРАТУРА

Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-ті рр. ХІХ ст. — 20-ті рр. ХХ ст.) / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; відп. ред О. Б. Ткаченко. Донецьк, 1998. 222 с.

Глущенко В. А. Порівняльно-історичний метод в українському та російському мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст. : монографія. Слов’янськ, 2017. 255 с.

Жовтобрюх М. А. Значення праць О. О. Потебні для розвитку вітчизняного мовознавства. Олександр Опанасович Потебня : ювілейний збірник до 125-річчя з дня народження. Київ, 1962. С. 5–24.

Касаткин Л. Л. Некоторые фонетические изменения в консонантных сочетаниях в русском, древнерусском и праславянском языках, связанные с противопоставлением согласных по напряженности/ненапряженности. Вопросы языкознания. 1995. № 2. С. 43–56.

Колесов В. В. Историческая фонетика русского языка : учебное пособие. Москва, 1980. 215 с.

Кубрякова Е. С., Мельников Г. П. О понятиях языковой системы и структуры языка. Общее языкознание: Внутренняя структура языка. Москва, 1972. С. 8–91.

Пауфошима Р. Ф. Некоторые особенности сандхи в севернорусских говорах. Русские народные говоры: Лингвогеографические исследования. Москва, 1983. С. 35–44.

Плоткин В. Я. Эволюция фонологических систем: на материале германских языков. Москва, 1982. 129 с.

Потебня А. А. Два исследования о звуках русского языка: I. О полногласии, II. О звуковых особенностях русских наречий. Воронеж, 1866. 156, III с.

Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. Москва, 1977. Т. 4, вып. 2. 406 c.

Потебня А. А. Отзыв о сочинении А. Соболевского «Очерки из истории русского языка», ч. 1. К., 1884. Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности. 1896. Т. I, кн. 4. С. 804–831.

Потебня А. А. К истории звуков русского языка: Этимологические и другие заметки. Варшава, 1880. Ч. 2. II, 31, 70, 25 с.

Потебня А. А. К истории звуков русского языка. Воронеж, 1876. Ч. 1. VI, 243 c.

Трубецкой Н. С. Основы фонологии. Москва, 1960. 372 с.

Євгенія Савченко

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: anneshirley2687@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–7000–5155

Ангеліна Гайшун

магістрантка спеціальності 035 Філологія (Переклад з англійської українською) Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: joli95299@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–1873–6695

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-9

Ключові слова: художня література, граматичні перетворення, морфологічні перетворення, синтаксичні перетворення.

Досягти еквівалентності тексту перекладу — одне з найважливіших завдань перекладача. Внаслідок чого перекладачі змушені використовувати різні перетворення, зокрема граматичні. Вивчення граматичних перетворень є важливим і з точки зору виявлення мовної ідентичності, своєрідності англійської літературної мови, властивих тільки їй характеристик. Все вищезазначене обумовлює актуальність теми роботи.

Метою роботи є вивчення основних принципів функціонування граматичних перетворень під час перекладу британського роману українською мовою.

Дослідження ґрунтується на методі суцільної вибірки, перекладо­знавчо-зіставному методі, трансформаційному аналізі, описовому та кількісному методах та методиці інтерпретаційного аналізу.

Встановлено, що морфологічні перетворення в умовах схожості форм здійснювалися за допомогою повного, нульового, часткового перекладів, функціональної заміни (відповідника), уподібнення, конверсії та антонімічного перекладу. Морфологічні перетворення в умовах розбіжності форм здійснювалися за допомогою нульового перекладу, функціональної заміни, конверсії, розгортання та стяжіння (компресії). Синтаксичні перетворення на рівні словосполучень здійснювалися за допомогою повного перекладу, таких варіантів часткового перекладу, як стяжіння, розгортання та перестановки, функціональної заміни, перекладацького коментаря або описового перекладу. Синтаксичні перетворення на рівні речень здійснювалися за допомогою нульового перекладу, функціональної заміни, перестановки, розгортання, стяжіння (об’єднання), антонімічного перекладу, додавання, опущення.

Найчастіше такі перетворення доповнюють одне одного, через це значно компенсуючи певне втрачання інформації через перебудову тексту оригіналу. Кожне таке перетворення направлене, перш за все, на адекватний спосіб передачі вихідної інформації у формах, що є припустимими для культурної традиції та мови перекладу.

ЛІТЕРАТУРА

Жмаєва Н., Юхимець С. До питання визначення критеріїв оцінювання адекватності перекладу. Науковий вісник ПНПУ імені К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки : зб. наук. праць. Одеса : Астропринт. 2019. Вип. 29. С. 104–119.

Казакова Т. А. Практические основы перевода. Санкт-Петербург : Союз, 2005. 320 с.

Кияк Т. Р., Науменко А. М., Огуй О. Д. Теорія та практика перекладу (німецька мова). Вінниця : Нова Книга, 2006. 592 с.

Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник. Він­ниця : Нова Книга, 2003. 448 с.

Robinson D. What kind of literature is a literary translation? Target. 2017. Vol. 29, № 3. P. 440–463

Ольга Науменко

кандидат філологічних наук, викладач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Чорноморського національного університету імені Петра Могили Миколаїв, Україна
e-mail: tender14@gmail.com

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-8

Ключові слова: звукопис, алітерація, асонанс, анафора, епіфора, стилістична відповідність, стилістичне посилення, стилістичне послаблення, стилістичне нівелювання, стилістична індивідуалізація.

Статтю присвячено дослідженню основних прийомів звукопису у вір­ші Е. А. По “The Raven” та особливостям їх відтворення у перекладах трьома цільовими мовами. Порівняльний аналіз здійснено на матеріалі англійського оригіналу вірша та його українських перекладів П. Грабовського, Г. Кочура, А. Онишка, В. Марача; російських — С. Андреєвського, К. Бальмонта, В. Брюсова, В. Бетакі; німецьких — К. Т. Ебена, Г. Лахман, Т. Етцеля, Г. Вольшлегера. Серед основних способів відтворення прийомів звукопису виділено такі: стилістична відповідність; стилістичне посилення; стилістичне послаблення; стилістична індивідуалізація; стилістичне нівелювання. Під час порівняльного аналізу вірша Е. А. По “The Raven” та його українських, російських і німецьких перекладів було помічено, що ранні переклади, зокрема українські та російські, орієнтовані на передачу змісту твору і повністю знехтували формою вірша, особливо при передачі прийомів звукопису. У більш пізніх перекладах формі та змісту першотвору приділено однакову увагу. Проте, незважаючи на високу точність пізніх українських та російських перекладів, з усіх аналізованих мов найвдаліше звукопис оригіналу відтворено у німецьких перекладах, адже англійська та німецька мови належать до однієї мовної групи — германської групи індоєвропейської сім’ї, тому мають багато спільностей у фонетичному устрої.

Література

Беценко Т., Голуб І. Стилістика сучасної української мови. Фоніка. Суми : ВВП «Мрія», 2015. 324 с.

Кабиш М. Ю. До проблеми дослідження звукотропів. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Філологія : збірник наукових праць. Харків, 2010. Вип. 60, ч. 1. С. 179–184.

Корунець І. В. Вступ до перекладознавства [англ./укр.] : підручник. Вінниця : Нова Книга, 2008. 512 с.

Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. Москва : Р. Валент, 2007. 244 с.

Швейцер А. Д. Теория перевода : Статус, проблемы, аспекты. Москва : Книжный дом «Либрокон», 2009. 216 с.

Штихно І. В. Фоностилістичний ресурс мови як засіб створення художності. Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. 2012. Вип. 34. С. 215–218.

Эко У. Сказать почти то же самое. Опыты о переводе. Санкт-Петербург : Симпозиум, 2006. 574 с.

Poe E. A. The Philosophy of Composition. 2009. URL : https://www.poetryfoundation.org/articles/69390/the-philosophy-of-composition

Тетяна Корольова

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Одеса, Україна
e-mail: kortami863@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–3441–196X

Наталя Жмаєва

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Одеса, Україна
e-mail: zhmaeva@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–3382–0155

Юлія Колчаг

магістр зі спеціальності 035 Філологія Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Одеса, Україна
e-mail: juliaigorivna@ukr.net

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-7

Ключові слова: машинний переклад, постредагування, інформативний текст, Google Neural Machine Translation, рівень якості перекладу, тип постредагування.

Сучасна індустрія перекладацьких послуг виділяє два рівня якості перекладу, яких можна досягти в результаті постредагування МП: «задовільна» якість («good enough» quality) передбачає відтворення основної інформації вихідного повідомлення, припускає наявність стилістичних, синтаксичних та морфологічних огріхів; якість перекладу, наближена або рівна якості перекладу, виконаного людиною («quality similar or equal to human translation») — «парадний» варіант відредагованого тексту, придатний для публікації.

Огляд систем МП дозволяє стверджувати, що найпотужнішою системою МП на сьогоднішній день є Google Neural Machine Translation (GNMT), яка використовує найсучасніші методи навчання для досягнення найбільших удосконалень.

Під час аналізу текстів, перекладених за допомогою Google Translate, були констатовані наступні проблеми: спотворення референційного змісту вихідного повідомлення, неправильний добір варіантних відповідностей, відсутність уніфікованості термінів, невідтворення абревіатур, неузгодженість мовних одиниць за особами, числами і відмінками, неправильний добір функціонального аналога при відтворенні абсолютних, герундіальних та дієприкметникових конструкцій, буквальний переклад словосполучень, відсутність застосування трансформацій граматичної структури вихідного повідомлення (додавань, перестановок).

З оглядом класифікованих проблем машинного перекладу, а також рівней якості, які висуваються до постредагування, проведено постредагування текстів, перекладених засобами машинного перекладу, та сформульовані вимоги та рекомендації до постредагування результатів машинного перекладу у межах дослідженої мовної пари з урахуванням особливостей конкретної системи МП та типу текстів, що перекладаються.

ЛІТЕРАТУРА

Андрієнко Л. О. Проблеми розвитку машиного перекладу на сучасному етапі. Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Черкаси : ЧДТУ, 2005. № 27. С. 348–351.

Нечаева Н. В., Светова С. Ю. Постредактирование машинного перевода как актуальное направление подготовки переводчиков в вузах. Вопросы методики преподавания в вузе. 2018. Т. 7, № 25. С. 64–72.

Осіпа Л. В. Комп’ютерний переклад тексту за допомогою системи машинного перекладу РRAGMA. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. 2008. № 1 (13). С. 14–19.

Стахмич Ю. С. Адекватність та еквівалентність перекладу в контексті комп’ютерної лінгвістики. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Житомир. 2013. Вип. 66. С. 235–238.

Honig H. G. Positions, Power and Practice: Functionalist Approaches and Translation Quality Assessment. Translation аnd Quality / C. Schaffner (ed.). Philadelphia: Multilingual Matters, 1998. P. 6–34.

Ілона Дерік

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу „Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського“
Одеса, Україна
e-mail: ilonaderik@gmail.com
ORCID ID:https://orcid.org/0000–0003–1476–2391

Тетяна Дружина

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу „Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського“
Одеса, Україна
e-mail: t.a.druzhyna@gmail.com
ORCID ID:https://orcid.org/0000–0002–2679–713X

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-6

Ключові слова: наукові тексти, функціонально-комунікативний підхід, стратегії, тактики.

Статтю присвячено вивченню специфіки перекладу наукових текстів з англійської мови на українську. У дослідженні здійснено огляд розробок у цій галузі. Також наведено аналіз стратегій і тактик перекладу, що вживаються відповідно до функціонально-комунікативного підходу у теорії перекладу.

Дослідження здійснювалось на матеріалі наукових текстів різних жанрів (статей, тез, доповідей), представлених англійською, та їх українських перекладів. Мета зазначалась як аналіз адекватності використаних тактик відповідно до домінуючої стратегії перекладу, пошук засад для визначення влучності операцій та формулювання критеріїв оцінювання.

Було зроблено висновок, що застосування таких перекладацьких трансформацій, як граматична та функціональна заміна, транспозиція та пошук перекладацького еквівалента спостерігаються при застосування тактики передачі релевантної інформації.

Було доведено, що стратегія комунікативно рівноцінного перекладу є найбільш влучною для перекладу наукових текстів. Вона реалізується за допомогою таких тактик: тактики передачі релевантної інформації, тактики збереження формально-структурних характеристик, тактики коректного оформлення інформації та тактики відтворення стилістичних і жанрових особливостей.

Кількісні параметри розповсюдженості перекладацьких стратегій, тактик і операцій дозволили виявити типологічну спільність застосованих операцій.

Було встановлено кореляцію трансформацій транскодування (транс­літерації та транскрипції), контекстуальної заміни із тактикою лінгвокультурної адаптації.

Перспектива дослідження варіативності стратегій і тактик перекладу наукового дискурсу вбачається у вивченні дистинктивних параметрів перекладацьких стратегій і тактик та у здійсненні зіставного аналізу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Карабан В. І Посібник-довідник з перекладу науково-технічної літератури Ч. 1, 2. К.: Tempus, 1997. 257 с.

2. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Вінниця: Нова книга, 2002. 564 с.

3. Кияк Т. Р. Теорія та практика перекладу. Вінниця : Нова Книга, 2010. 110 с.

4. Кияк Т. Р. Форма і зміст мовного знака // Вісник Харківського університету ім. В. Н. Каразіна. Харків : Константа, 2004. С. 75–79.

5. Панов С. Ф. Фаховоорієнтований переклад технічної літератури // Наук. пр. Донец. нац. техн. ун-ту. Сер.: Педагогіка, психологія і соціол. 2010. Вип. 7. С. 128–131.

8. Петрова Т. І. Англійська мова. Науковий переклад: конспект лекцій / Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт. К., 2002. 39 c.

9. Черноватий Л. М., Карабан В. І., Омелянчук О. О. Переклад англомовної технічної літератури: навчальний посібник / за ред. Л. М. Черноватого, В. І. Карабана. Він­ниця: Нова Книга, 2006. 296 с.

Лідія Дербеньова

доктор філологічних наук, професор Івано-Франківського національного
технічного університету нафти і газу
Івано-Франківськ, Україна
e-mail: derbenyovalv@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–0288–907X

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-5

Ключові слова: герменевтика, інформація, інтерпретація, текст, переклад, комунікація.

У статті акцентується увага на проблемах перекладу у площені досліджень герменевтики, яку розглядаємо як методологію у перекладацькій діяльності, вчення про інтерпретацію текстів, як складову трансляції інформації у комунікативному аспекті. Актуальність проведеного дослідження зумовлена особливою увагою сучасного мовознавства до недостатньо вивчених питань герменевтики, які пов’язані з проблемами передачі семантики іншомовного тексту при перекладі через «змістовно-підтекстову» інформацію, що несе додатковий семантичний смисл.

Процес перекладу у площені герменевтики характеризується як процес пошуку і прийняття оптимального рішення, що відповідає певному набору функціональних критеріїв, які можуть приймати різні варіативні форми. При цьому відбувається процес подолання труднощів перекладу в акті самого перекладу, що передбачає особливий вид розуміння повідомлення, яке перекладається. Природно, що адекватний переклад не можливий без розуміння посередником-перекладачем самого тексту, який відтворюється засобами мови перекладу. Перекладацька герменевтика передбачає, що розуміння тексту, його переклад і тлумачення мають спільну природу — це процес розуміння самого перекладача.

Адекватний переклад передбачає і контекстуальні уточнення у семантиці тексту перекладу. Перекладач через розуміння й інтерпретацію здійснює низку специфічних перекладацьких дій: вибір мовних засобів і способів вираження у мові перекладу, заміну і компенсацію безеквівалентних одиниць. Сам пошук оптимального рішення відбувається за допомогою методу «проб і помилок». Перекладач завжди виступає у ролі інтерпретатора, творця відносно «нового» тексту. У межах кожного окремого висловлювання йому необхідно мисленнєво реконструювати як понятійні ситуації, так і мисленнєво-мовленнєві дії автора, які вербалізовані у даному тексті.

ІТЕРАТУРА

Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Москва: Художественная литература, 1975. 504 с.

Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. Москва: Искусство, 1979. 444 с.

Вригт Г. Х. фон. Логико-философские исследования. Москва: Прогресс, 1986. 600 с.

Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. Москва: Наука, 1981. 324 c.

Дризе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. Проблемы семиосоциологии. Москва: Наука, 1984. 232 с.

Лотман Ю. Избранные статьи: в 3 т. Т. 1. Таллинн: Александра, 1992. 480 с.

Морозкина Е. А. Герменевтика в филологии, лингвистике и переводоведении. Вестник Башкирского университета. Уфа, 2012. Т. 17, № 1. С. 154–157.

Шлейермахер Ф. Герменевтика. — Санкт-Петербург: Европейский Дом, 2004. — 242 с.

Stolze R. The Translator’s Apporach — Introduction to Translational Hermeneutics. Theory and Examples from Practice. — Berlin: Frank & Timme, 2011. URL: https://www.researchgate.net/publication/ 275598737_Stolze_Radegundis_2011_The_Translator’s_Approach_Introdu ction_to_ Translational_ Hermeneutics_Theory_and Examples_ from_ Practice