Przeskocz do treści

Autor: admin

Вікторія Святченкоpdf

кандидат філологічних наук, викладач циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін Відокремленого структурного підрозділу Національного авіаційного університету Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету Слов’янськ, Україна
e-mail: sviatchenkovv@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–5425–5744

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-10

Ключові слова: порівняльно-історичне мовознавство, історична фонетика, система мови, структура мови, консонантизм, фонетичний закон.

У статті максимально повно розкрито погляди О. О. Потебні на системний характер мови в працях з історичної фонетики східнослов’янських мов та досліджено практичне втілення цих поглядів. Розуміння вченим харківської лінгвістичної школи системного характеру фонетичних змін зумовило пошук зв’язку між ними, намагання виявити однорідні фонетичні закони, що об’єднані спільною причиною і діють у певний період історії мови, на що й звертає увагу авторка статті.

Відзначено, що в центрі уваги О. О. Потебні – зміни приголосних, які відбувалися за різних умов, — концепція «кількісних змiн приголосних». Причини фонетичних законів, зазначених в статті, не можна звести до взаємодії звуків у мовленнєвому потоці, а матеріал, який пропонує О. О. Потебня, свідчить про існування причин, що діють у самій фонетичній системі. Авторка статті приєднується до висновку В. А. Глущенка про те, що дослідження О. О. Потебні дозволяють охопити всі фонетичні закони в історії консонантних систем східнослов’янських мов.

Розглянуто також питання про актуальність і важливість досліджень О. О. Потебні про системний характер мови, які зберегли свою цінність для мовознавства ХХ – початку ХХІ ст.

ЛІТЕРАТУРА

Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-ті рр. ХІХ ст. — 20-ті рр. ХХ ст.) / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; відп. ред О. Б. Ткаченко. Донецьк, 1998. 222 с.

Глущенко В. А. Порівняльно-історичний метод в українському та російському мовознавстві ХІХ ст. — 30-х рр. ХХ ст. : монографія. Слов’янськ, 2017. 255 с.

Жовтобрюх М. А. Значення праць О. О. Потебні для розвитку вітчизняного мовознавства. Олександр Опанасович Потебня : ювілейний збірник до 125-річчя з дня народження. Київ, 1962. С. 5–24.

Касаткин Л. Л. Некоторые фонетические изменения в консонантных сочетаниях в русском, древнерусском и праславянском языках, связанные с противопоставлением согласных по напряженности/ненапряженности. Вопросы языкознания. 1995. № 2. С. 43–56.

Колесов В. В. Историческая фонетика русского языка : учебное пособие. Москва, 1980. 215 с.

Кубрякова Е. С., Мельников Г. П. О понятиях языковой системы и структуры языка. Общее языкознание: Внутренняя структура языка. Москва, 1972. С. 8–91.

Пауфошима Р. Ф. Некоторые особенности сандхи в севернорусских говорах. Русские народные говоры: Лингвогеографические исследования. Москва, 1983. С. 35–44.

Плоткин В. Я. Эволюция фонологических систем: на материале германских языков. Москва, 1982. 129 с.

Потебня А. А. Два исследования о звуках русского языка: I. О полногласии, II. О звуковых особенностях русских наречий. Воронеж, 1866. 156, III с.

Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. Москва, 1977. Т. 4, вып. 2. 406 c.

Потебня А. А. Отзыв о сочинении А. Соболевского «Очерки из истории русского языка», ч. 1. К., 1884. Изв. Отд-ния рус. яз. и словесности. 1896. Т. I, кн. 4. С. 804–831.

Потебня А. А. К истории звуков русского языка: Этимологические и другие заметки. Варшава, 1880. Ч. 2. II, 31, 70, 25 с.

Потебня А. А. К истории звуков русского языка. Воронеж, 1876. Ч. 1. VI, 243 c.

Трубецкой Н. С. Основы фонологии. Москва, 1960. 372 с.

Євгенія Савченкоpdf

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: anneshirley2687@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–7000–5155

Ангеліна Гайшун

магістрантка спеціальності 035 Філологія (Переклад з англійської українською) Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: joli95299@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0002–1873–6695

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-9

Ключові слова: художня література, граматичні перетворення, морфологічні перетворення, синтаксичні перетворення.

Досягти еквівалентності тексту перекладу — одне з найважливіших завдань перекладача. Внаслідок чого перекладачі змушені використовувати різні перетворення, зокрема граматичні. Вивчення граматичних перетворень є важливим і з точки зору виявлення мовної ідентичності, своєрідності англійської літературної мови, властивих тільки їй характеристик. Все вищезазначене обумовлює актуальність теми роботи.

Метою роботи є вивчення основних принципів функціонування граматичних перетворень під час перекладу британського роману українською мовою.

Дослідження ґрунтується на методі суцільної вибірки, перекладо­знавчо-зіставному методі, трансформаційному аналізі, описовому та кількісному методах та методиці інтерпретаційного аналізу.

Встановлено, що морфологічні перетворення в умовах схожості форм здійснювалися за допомогою повного, нульового, часткового перекладів, функціональної заміни (відповідника), уподібнення, конверсії та антонімічного перекладу. Морфологічні перетворення в умовах розбіжності форм здійснювалися за допомогою нульового перекладу, функціональної заміни, конверсії, розгортання та стяжіння (компресії). Синтаксичні перетворення на рівні словосполучень здійснювалися за допомогою повного перекладу, таких варіантів часткового перекладу, як стяжіння, розгортання та перестановки, функціональної заміни, перекладацького коментаря або описового перекладу. Синтаксичні перетворення на рівні речень здійснювалися за допомогою нульового перекладу, функціональної заміни, перестановки, розгортання, стяжіння (об’єднання), антонімічного перекладу, додавання, опущення.

Найчастіше такі перетворення доповнюють одне одного, через це значно компенсуючи певне втрачання інформації через перебудову тексту оригіналу. Кожне таке перетворення направлене, перш за все, на адекватний спосіб передачі вихідної інформації у формах, що є припустимими для культурної традиції та мови перекладу.

ЛІТЕРАТУРА

Жмаєва Н., Юхимець С. До питання визначення критеріїв оцінювання адекватності перекладу. Науковий вісник ПНПУ імені К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки : зб. наук. праць. Одеса : Астропринт. 2019. Вип. 29. С. 104–119.

Казакова Т. А. Практические основы перевода. Санкт-Петербург : Союз, 2005. 320 с.

Кияк Т. Р., Науменко А. М., Огуй О. Д. Теорія та практика перекладу (німецька мова). Вінниця : Нова Книга, 2006. 592 с.

Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник. Він­ниця : Нова Книга, 2003. 448 с.

Robinson D. What kind of literature is a literary translation? Target. 2017. Vol. 29, № 3. P. 440–463

Ольга Науменкоpdf

кандидат філологічних наук, викладач кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Чорноморського національного університету імені Петра Могили Миколаїв, Україна
e-mail: tender14@gmail.com

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-8

Ключові слова: звукопис, алітерація, асонанс, анафора, епіфора, стилістична відповідність, стилістичне посилення, стилістичне послаблення, стилістичне нівелювання, стилістична індивідуалізація.

Статтю присвячено дослідженню основних прийомів звукопису у вір­ші Е. А. По “The Raven” та особливостям їх відтворення у перекладах трьома цільовими мовами. Порівняльний аналіз здійснено на матеріалі англійського оригіналу вірша та його українських перекладів П. Грабовського, Г. Кочура, А. Онишка, В. Марача; російських — С. Андреєвського, К. Бальмонта, В. Брюсова, В. Бетакі; німецьких — К. Т. Ебена, Г. Лахман, Т. Етцеля, Г. Вольшлегера. Серед основних способів відтворення прийомів звукопису виділено такі: стилістична відповідність; стилістичне посилення; стилістичне послаблення; стилістична індивідуалізація; стилістичне нівелювання. Під час порівняльного аналізу вірша Е. А. По “The Raven” та його українських, російських і німецьких перекладів було помічено, що ранні переклади, зокрема українські та російські, орієнтовані на передачу змісту твору і повністю знехтували формою вірша, особливо при передачі прийомів звукопису. У більш пізніх перекладах формі та змісту першотвору приділено однакову увагу. Проте, незважаючи на високу точність пізніх українських та російських перекладів, з усіх аналізованих мов найвдаліше звукопис оригіналу відтворено у німецьких перекладах, адже англійська та німецька мови належать до однієї мовної групи — германської групи індоєвропейської сім’ї, тому мають багато спільностей у фонетичному устрої.

Література

Беценко Т., Голуб І. Стилістика сучасної української мови. Фоніка. Суми : ВВП «Мрія», 2015. 324 с.

Кабиш М. Ю. До проблеми дослідження звукотропів. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Філологія : збірник наукових праць. Харків, 2010. Вип. 60, ч. 1. С. 179–184.

Корунець І. В. Вступ до перекладознавства [англ./укр.] : підручник. Вінниця : Нова Книга, 2008. 512 с.

Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. Москва : Р. Валент, 2007. 244 с.

Швейцер А. Д. Теория перевода : Статус, проблемы, аспекты. Москва : Книжный дом «Либрокон», 2009. 216 с.

Штихно І. В. Фоностилістичний ресурс мови як засіб створення художності. Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. 2012. Вип. 34. С. 215–218.

Эко У. Сказать почти то же самое. Опыты о переводе. Санкт-Петербург : Симпозиум, 2006. 574 с.

Poe E. A. The Philosophy of Composition. 2009. URL : https://www.poetryfoundation.org/articles/69390/the-philosophy-of-composition

Тетяна Корольоваpdf

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Одеса, Україна
e-mail: kortami863@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–3441–196X

Наталя Жмаєва

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Одеса, Україна
e-mail: zhmaeva@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–3382–0155

Юлія Колчаг

магістр зі спеціальності 035 Філологія Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Одеса, Україна
e-mail: juliaigorivna@ukr.net

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-7

Ключові слова: машинний переклад, постредагування, інформативний текст, Google Neural Machine Translation, рівень якості перекладу, тип постредагування.

Сучасна індустрія перекладацьких послуг виділяє два рівня якості перекладу, яких можна досягти в результаті постредагування МП: «задовільна» якість («good enough» quality) передбачає відтворення основної інформації вихідного повідомлення, припускає наявність стилістичних, синтаксичних та морфологічних огріхів; якість перекладу, наближена або рівна якості перекладу, виконаного людиною («quality similar or equal to human translation») — «парадний» варіант відредагованого тексту, придатний для публікації.

Огляд систем МП дозволяє стверджувати, що найпотужнішою системою МП на сьогоднішній день є Google Neural Machine Translation (GNMT), яка використовує найсучасніші методи навчання для досягнення найбільших удосконалень.

Під час аналізу текстів, перекладених за допомогою Google Translate, були констатовані наступні проблеми: спотворення референційного змісту вихідного повідомлення, неправильний добір варіантних відповідностей, відсутність уніфікованості термінів, невідтворення абревіатур, неузгодженість мовних одиниць за особами, числами і відмінками, неправильний добір функціонального аналога при відтворенні абсолютних, герундіальних та дієприкметникових конструкцій, буквальний переклад словосполучень, відсутність застосування трансформацій граматичної структури вихідного повідомлення (додавань, перестановок).

З оглядом класифікованих проблем машинного перекладу, а також рівней якості, які висуваються до постредагування, проведено постредагування текстів, перекладених засобами машинного перекладу, та сформульовані вимоги та рекомендації до постредагування результатів машинного перекладу у межах дослідженої мовної пари з урахуванням особливостей конкретної системи МП та типу текстів, що перекладаються.

ЛІТЕРАТУРА

Андрієнко Л. О. Проблеми розвитку машиного перекладу на сучасному етапі. Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Черкаси : ЧДТУ, 2005. № 27. С. 348–351.

Нечаева Н. В., Светова С. Ю. Постредактирование машинного перевода как актуальное направление подготовки переводчиков в вузах. Вопросы методики преподавания в вузе. 2018. Т. 7, № 25. С. 64–72.

Осіпа Л. В. Комп’ютерний переклад тексту за допомогою системи машинного перекладу РRAGMA. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. 2008. № 1 (13). С. 14–19.

Стахмич Ю. С. Адекватність та еквівалентність перекладу в контексті комп’ютерної лінгвістики. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Житомир. 2013. Вип. 66. С. 235–238.

Honig H. G. Positions, Power and Practice: Functionalist Approaches and Translation Quality Assessment. Translation аnd Quality / C. Schaffner (ed.). Philadelphia: Multilingual Matters, 1998. P. 6–34.

Ілона Дерікpdf

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу „Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського“
Одеса, Україна
e-mail: ilonaderik@gmail.com
ORCID ID:https://orcid.org/0000–0003–1476–2391

Тетяна Дружина

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу „Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського“
Одеса, Україна
e-mail: t.a.druzhyna@gmail.com
ORCID ID:https://orcid.org/0000–0002–2679–713X

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-6

Ключові слова: наукові тексти, функціонально-комунікативний підхід, стратегії, тактики.

Статтю присвячено вивченню специфіки перекладу наукових текстів з англійської мови на українську. У дослідженні здійснено огляд розробок у цій галузі. Також наведено аналіз стратегій і тактик перекладу, що вживаються відповідно до функціонально-комунікативного підходу у теорії перекладу.

Дослідження здійснювалось на матеріалі наукових текстів різних жанрів (статей, тез, доповідей), представлених англійською, та їх українських перекладів. Мета зазначалась як аналіз адекватності використаних тактик відповідно до домінуючої стратегії перекладу, пошук засад для визначення влучності операцій та формулювання критеріїв оцінювання.

Було зроблено висновок, що застосування таких перекладацьких трансформацій, як граматична та функціональна заміна, транспозиція та пошук перекладацького еквівалента спостерігаються при застосування тактики передачі релевантної інформації.

Було доведено, що стратегія комунікативно рівноцінного перекладу є найбільш влучною для перекладу наукових текстів. Вона реалізується за допомогою таких тактик: тактики передачі релевантної інформації, тактики збереження формально-структурних характеристик, тактики коректного оформлення інформації та тактики відтворення стилістичних і жанрових особливостей.

Кількісні параметри розповсюдженості перекладацьких стратегій, тактик і операцій дозволили виявити типологічну спільність застосованих операцій.

Було встановлено кореляцію трансформацій транскодування (транс­літерації та транскрипції), контекстуальної заміни із тактикою лінгвокультурної адаптації.

Перспектива дослідження варіативності стратегій і тактик перекладу наукового дискурсу вбачається у вивченні дистинктивних параметрів перекладацьких стратегій і тактик та у здійсненні зіставного аналізу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Карабан В. І Посібник-довідник з перекладу науково-технічної літератури Ч. 1, 2. К.: Tempus, 1997. 257 с.

2. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Вінниця: Нова книга, 2002. 564 с.

3. Кияк Т. Р. Теорія та практика перекладу. Вінниця : Нова Книга, 2010. 110 с.

4. Кияк Т. Р. Форма і зміст мовного знака // Вісник Харківського університету ім. В. Н. Каразіна. Харків : Константа, 2004. С. 75–79.

5. Панов С. Ф. Фаховоорієнтований переклад технічної літератури // Наук. пр. Донец. нац. техн. ун-ту. Сер.: Педагогіка, психологія і соціол. 2010. Вип. 7. С. 128–131.

8. Петрова Т. І. Англійська мова. Науковий переклад: конспект лекцій / Київ. нац. ун-т буд-ва і архіт. К., 2002. 39 c.

9. Черноватий Л. М., Карабан В. І., Омелянчук О. О. Переклад англомовної технічної літератури: навчальний посібник / за ред. Л. М. Черноватого, В. І. Карабана. Він­ниця: Нова Книга, 2006. 296 с.

Лідія Дербеньоваpdf

доктор філологічних наук, професор Івано-Франківського національного
технічного університету нафти і газу
Івано-Франківськ, Україна
e-mail: derbenyovalv@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–0288–907X

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-5

Ключові слова: герменевтика, інформація, інтерпретація, текст, переклад, комунікація.

У статті акцентується увага на проблемах перекладу у площені досліджень герменевтики, яку розглядаємо як методологію у перекладацькій діяльності, вчення про інтерпретацію текстів, як складову трансляції інформації у комунікативному аспекті. Актуальність проведеного дослідження зумовлена особливою увагою сучасного мовознавства до недостатньо вивчених питань герменевтики, які пов’язані з проблемами передачі семантики іншомовного тексту при перекладі через «змістовно-підтекстову» інформацію, що несе додатковий семантичний смисл.

Процес перекладу у площені герменевтики характеризується як процес пошуку і прийняття оптимального рішення, що відповідає певному набору функціональних критеріїв, які можуть приймати різні варіативні форми. При цьому відбувається процес подолання труднощів перекладу в акті самого перекладу, що передбачає особливий вид розуміння повідомлення, яке перекладається. Природно, що адекватний переклад не можливий без розуміння посередником-перекладачем самого тексту, який відтворюється засобами мови перекладу. Перекладацька герменевтика передбачає, що розуміння тексту, його переклад і тлумачення мають спільну природу — це процес розуміння самого перекладача.

Адекватний переклад передбачає і контекстуальні уточнення у семантиці тексту перекладу. Перекладач через розуміння й інтерпретацію здійснює низку специфічних перекладацьких дій: вибір мовних засобів і способів вираження у мові перекладу, заміну і компенсацію безеквівалентних одиниць. Сам пошук оптимального рішення відбувається за допомогою методу «проб і помилок». Перекладач завжди виступає у ролі інтерпретатора, творця відносно «нового» тексту. У межах кожного окремого висловлювання йому необхідно мисленнєво реконструювати як понятійні ситуації, так і мисленнєво-мовленнєві дії автора, які вербалізовані у даному тексті.

ІТЕРАТУРА

Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Москва: Художественная литература, 1975. 504 с.

Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. Москва: Искусство, 1979. 444 с.

Вригт Г. Х. фон. Логико-философские исследования. Москва: Прогресс, 1986. 600 с.

Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. Москва: Наука, 1981. 324 c.

Дризе Т. М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. Проблемы семиосоциологии. Москва: Наука, 1984. 232 с.

Лотман Ю. Избранные статьи: в 3 т. Т. 1. Таллинн: Александра, 1992. 480 с.

Морозкина Е. А. Герменевтика в филологии, лингвистике и переводоведении. Вестник Башкирского университета. Уфа, 2012. Т. 17, № 1. С. 154–157.

Шлейермахер Ф. Герменевтика. — Санкт-Петербург: Европейский Дом, 2004. — 242 с.

Stolze R. The Translator’s Apporach — Introduction to Translational Hermeneutics. Theory and Examples from Practice. — Berlin: Frank & Timme, 2011. URL: https://www.researchgate.net/publication/ 275598737_Stolze_Radegundis_2011_The_Translator’s_Approach_Introdu ction_to_ Translational_ Hermeneutics_Theory_and Examples_ from_ Practice

Світлана Грушкоpdf

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний ун-т  ім. К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: svetagrushko64@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–9940–7780

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-4

Ключові слова: машинний переклад, алгоритм, лінгвістична еквівалентність, моделі перекладу.

У статті в прагматичному аспекті розглянуто проблеми моделей перекладацької еквівалентності у машинному перекладі, специфіка якого базується на послідовності незмінних дій (алгоритмів) над текстом для визначених комп’ютером лінгвістичних відповідностей у парі мов у заданому напрямі перекладу. Перекладацьку еквівалентність розуміємо як еквівалентність особливого типу, які принципово відрізняються від інших типів співвідношень, адже в них співвідносяться не явища, що займають певне власне місце у структурі мови, а явища, що у даний момент знаходяться у мовленнєвому співвідношенні або є еквівалентними змісту даного тексту. Відомо, що при такому типі перекладу він формалізується, проте дозволяє отримати уявлення про зміст тексту на ознайомчому рівні, оскільки не є точним, адекватним перекладом, а виконує функцію передачі основної інформації. Машинний переклад не здатен передати нюанси оригінального тексту не тільки на лексичному рівні. Адекватний комп’ютерний переклад практично неможливий. Цей факт визнається усіма вченими, що розглядають доречність машинного перекладу для передачі основного змісту документу, без урахування мовних нюансів і особливостей мовлення та мови.

Машинний переклад може відбуватися на основі моделі перекладу за перекладацькими еквівалентностями: предметному і динамічному. Така модель з точки зору лінгвістичної технології забезпечує оптимальне вирішення проблеми незалежного лінгвістичного опису і алгоритму.

Система перекладацьких еквівалентностей, яка може бути реалізована в рамках моделі перекладацьких співвідношень, дозволяє забезпечити достатню якість машинного перекладу ще до етапу редагування. При створенні програми машинного перекладу окрім реалізованих лінгвістичних завдань необхідна і програма реалізації, адже програма-перекладач є інструментом для ознайомлення, пошуку інформації іноземною мовою, а перспективи розвитку машинного перекладу пов’язані з подальшою розробкою теорії і практики перекладу взагалі.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Валипур А. Несколько слов об использовании формализации и функционализма при обработке текста. URL: www.ensani.ir/storage/Files/20101208140318–308.pdf
  2. Котов Р. Г., Новиков А. И., Скокан Ю. П. Прикладная лингвистика и информационная технология. Москва : Наука, 1987. 162 с.
  3. Марчук Ю. Н. Проблемы машинного перевода. Москва : Наука, 1983. 232 с.
  4. Марчук Ю. Н. Компьютерная лингвистика: учебное пособие. Москва : ACT: Восток-Запад, 2007. 317 с.
  5. Марчук Ю. Н. Синтактико-семантический анализ в системе машинного перевода АМПАР. Международный семинар по машинному переводу: тезисы докладов. Москва : ВЦП, 1979. С. 8–9.

Олена Величенкоpdf

кандидат філологічних наук, викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики, Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: lepinapelina@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–8349–5621

Людмила Фонар

магістр філології Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: fonar_l_s@ukr.net
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–7478–6742

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-3

Ключові слова: гумористичне фентезі, лінгвостилістика фентезі, оказіоналізми, власні назви, адекватний переклад фентезі, способи перекладу фентезі, стратегії перекладу, тактики перекладу, операції перекладу, стратегія комунікативно рівноцінного перекладу.

Актуальність дослідження ґрунтується на необхідності глибокого вивчення засобів лінгвостилістичної актуалізації англомовного гумору в сучасній фентезійній літературі та специфіки її відтворення в українських перекладах з урахуванням прагматичної і крос-культурної складових. Це покликано популярністю жанру фентезі серед читацької аудиторії, а тому вимагає вивчення особливостей і проблем адекватного перекладу закордонних романів-фентезі українськими фахівцями, які часто зустрічаються з труднощами перекладу авторських неологізмів (оказіоналізмів), власних назв фантастичних істот і персонажів у досліджуваній літературі. Підвищений інтерес перекладознавства до багатьох аспектів фентезійної проблематики засвідчено появою останнім часом великої кількості праць, в яких розкриваються різні аспекти гумору. Проте, попри зацікавленість темою, існує невелика кількість розвідок, що розкривають питання відтворення гумору і комічних оказіоналізмів як одиниць лінгвостилістики фентезійного художнього твору в англійсько-українському перекладі.

Метою роботи є аналіз лінгвостилістичної специфіки перекладу гумористичного фентезі «Фантастичні звірі і де їх шукати» з англійської мови українською. В роботі репрезентовано аналіз матеріалу дослідження на предмет встановлення лінгвостилістичної сутності оказіоналізмів Дж. К. Ролінґ, а також специфіки їхньої інтерпретації з урахуванням труднощів і випадків невідповідності перекладу оригіналу через різні види і причини повної та часткової втрати смислу першоджерела. Удосконалено підґрунтя для комплексного вивчення лінгвістичних проблем авторського словотворення і перекладознавчого аналізу тактик та операцій, задіяних для реалізації стратегії комунікативно рівноцінного перекладу й адекватного відтворення гумористичного фентезі в парі типологічно різних мов англійська — українська.

ЛІТЕРАТУРА

Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва : Международные отношения, 1980. 350 с.

Демецька В. Адаптивна модель перекладу в психолінгвістичному вимірі. Психолінгвістика. 2019. 26(2). С. 70–90. URL: https://doi.org/10.31470/2309–1797–2019–26–2–70–90

Дубічинський В. В. Лексикографія: навч.-метод. посіб. Харків : НТУ «ХПІ», 2011. 66 с.

Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів : Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.

Нелюбин Л. Л. Толковый переводоведческий словарь. 3-е издание, переработанное. Москва : Флинта : Наука, 2003. 320 с.

Сдобников В. В. Коммуникативная ситуация как основа выбора стратегии перевода : дис. … д-ра филол. наук: 10.02.20 / Нижегородский государственный лингвистический университет им. Н. А. Добролюбова. Москва, 2015. 492 с.

Bodle A. How new words are born. URL: https://www.theguardian.com/media/mind-your-language/2016/feb/04/english-neologisms-new-words (дата звернення 12.09.2019).

Literary Devices. Definition and Examples of Literary Terms. URL: https://literarydevices.net/fantasy/ (дата звернення 12.09.2019).

Neocortex. URL: http://www.neocortex.ru/index/letterslist.html (дата звернення 12.09.2019).

Płońska D. Strategies of Translation. Psychology of Language and Communication. 2014. Vol. 18, No. 1. P. 67–74. DOI: 10.2478/plc-2014–0005

Евеліна Боєваpdf

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та зарубіжної літератур Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» Одеса, Україна
e-mail: evelinaboeva4@gmail.com
ORCID ID: https: // orcid.org /0000–0001–5966–0538

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-2

Ключові слова: ойкодомоніми, топоніми, реклама, структурно-семантичні моделі, відапелятивна назва, відономастична назва, конотонім, онімізація, трансонімізація.

Стаття присвячена актуальній лінгвістичній проблемі — дослідженню феномена номінації сучасних будинків (ойкодомонімів), що щільно пов’язано із процедурою неймінгу як частиною рекламної стратегії. Сучасна реклама є тією частиною масової культури, яка подає інформацію про індивідуальні потреби людей, ґрунтуючись не лише на інформації про товар, а й на демонстрації тих переваг, які покупець отримає, придбавши саме цей товар. Актуальність проблеми пов’язана із активним застосуванням сучасних мовних, рекламних, маркетингових технологій майже в усіх сферах людської діяльності. Метою розвідки є здійснення комплексного якісного та кількісного дослідження ойкодомонімів м. Одеси з урахуванням їх структурно-семантичних особливостей; виокремлення критеріїв, принципів та мотивів номінації сучасних будинків. Визначено лінгвістичний статус ойкодомонімів в ономастичному просторі, обґрунтовано використання відповідної термінології, виявлено основні структурно-семантичні моделі ойкодомонімів. З’ясовано, що ойкодомоніми в основному утворюються шляхом онімізації, трансонімізації, що з боку зовнішньої структури представлено однокомпонентними, двокомпонентними й багатокомпонентними (описовими) конструкціями, де продуктивними виявились перші два класи. Виявлено, що субстантивна модель найменування ойкодомонімів більш продуктивна (близько 57,4 %), ніж ад’єктивна (близько 31,48 %). Власні назви будинків було покласифіковано на нейтральні та конотовані. Доведено, що в основу ойкодомонімів як конотативно маркованих елементів ономастичної системи покладені асоціативні зв’язки, які містять натяк на особливості архітектури, зовнішнього вигляду, розміри будинків, місце знаходження тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Белей О. О. Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття. Ужгород: Закарпаття, 1999. 111 с.

Карпенко Ю. О. Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт. Шоста республіканська ономастична конференція (4–6 грудня 1990): тези доповідей і повідомлень. Одеса, 1990. Ч. І. С. 35–37.

Кутуза Н. В. Комунікативна сугестія в рекламному дискурсі: психолінгвістичний аспект: монографія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018. 736 с.

Кутуза Н. В. Структурно-семантичні моделі ергонімів (на матеріалі ергонімікону м.Одеси): автореферат дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Одеса: Астропринт, 2003. 20 с.

Моррис Ч. У. Основания теории знаков. Семиотика. Москва: Радуга, 1983. С. 35–42.

Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии. Москва: Наука, 1988. 192 с.

Руднев В. П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века. Москва: Арграф, 1997. 384 с.

Сотникова Е. А. Аромат цветущих роз (Об именованиях в парфюмерии). Русская речь. 2004. № 4. С. 21–26.

Шмелёва Т. В. Современная годонимия: семантика и семиотика. Лингвистическое краеведение. Пермь: Изд-во ПГПИ, 1991. С. 33–38.

Владислава Аккуртpdf

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»  Одеса, Україна
e-mail: ladyboss2105@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–3542–3428

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-1

Ключові слова: мовленнєвий вплив, нейролінгвістичне програмування, сугестія, маніпуляція, переконання, спонукання, пропаганда.

Слова вживаються, як правило, в їх прямому значенні, але часто інформація, що надається, має прихований характер. Маніпулювання застосовується практично в усіх сферах діяльності людини — в політиці, рекламі, судовій практиці, літературі, психотерапії, навчанні, неформальному спілкуванні й т. д., що й зумовлює актуальність серед дослідників.

В статті розглядаються основні точки зору на мовне маніпулювання як складний психолінгвістичний процес та різновид мовного впливу методом аналізу, синтезу та узагальненням наукових досліджень вітчизняних та закордонних фахівців в області лінгвістики, психології, риторики, НЛП та теорії дискурса.

Попри те, що маніпулятивні можливості мови все частіше стають об’єктом різних лінгвістичних досліджень, основні складності вивчення феномену мовленнєвого впливу зберігаються досі. Вони обумовлені міждисциплінарним характером предмета дослідження, змішанням різних способів впливу в мовних практиках і відсутністю в лінгвістиці загальновизнаної класифікації засобів і способів маніпуляції.

Основними ознаками маніпуляції є: прихований характер впливу; прагнення підпорядкувати адресата своїй волі, змінити його погляди, уявлення і т. ін.; майстерне володіння мовними й психологічними навичками; особлива мовна організація тексту, що сприяє виникненню помилок у свідомості співрозмовника; відсутність захисної реакції в адресата і створення у нього ілюзії самостійності прийняття рішень. У сукупності всі ці ознаки відрізняють мовну маніпуляцію від інших форм впливу (риторично організованої мови, мовної демагогії, пропаганди та нейролінгвістичного програмування).

ЛІТЕРАТУРА

Аккурт В. Є. Теоретичні аспекти поняття сугестивності в лінгвістиці. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. Одеса, 2019. Вип. 28. С. 5–13.

Аронсон Э., Пратканис Э. Р. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление. Санкт-Петербург : Прайм-Еврознак, 2003. 384 с.

Бессонов Б. Н. Пропаганда и манипуляция как инструменты духовного порабощения. Москва : Мысль, 1971. 295 с.

Бехтерев В. М. Внушение и его роль в общественной жизни. Санкт-Петербург : Питер, 2001. 256 с.

Бредемайер К. Черная риторика: Власть и магия слова. Москва : Альпина Бизнес Букс, 2014. 183 с.

Бэндлер Р., Гриндер Дж. Большая энциклопедия НЛП. Структура магии. Москва : АСТ, 2015. 445 с.

Войтасик Л. Психология политической пропаганды. Москва : Прогресс, 1981. 280 с.

Гончаров Г. А. Суггестия: теория и практика. Москва : КСП, 1995. 320 с.

Грайс Г. П. Логика и речевое общение. Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. Москва : Прогресс, 1985. Вып. XVI. С. 217–237.

Данилин П. В. Пропаганда и идеология. Манипуляции. Типология. URL: http://evartist.narod.ru/text28/0001.htm#з_лек_02 (дата звернення: 21.12.2019).

Данилова А. А. Манипулирование словом в средствах массовой информации. Москва : Добросвет : Изд-во «КДУ», 2011. 232 с.

Дейк Т. А. ван. Дискурс и власть : Репрезентация доминирования в языке и коммуникации. Москва : Книжный дом «Либроком», 2013. 344 с.

Дилтс Р. Фокусы языка. Изменение убеждений с помощью НЛП. Санкт-Петербург : Питер, 2014. 256 с.

Дюбуа Ж. Общая риторика. Москва : Прогресс, 1986. 392 с.

Иванова К. В. Концепции лингвистического исследования речевого воздействия. Филологические науки. Вопросы теории и практики. Тамбов, 2012. № 5 (16). C. 88–91.

Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград : Перемена, 2002. 477 с.

Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Москва : Прогресс, 1992. 712 с.

Корольова T., Попова О. Психолінгвістичні аспекти відтворення китайськомовного військово-політичного дискурсу українською мовою. Psycholinguistics. Серія : Філологія. Переяслав-Хмельницький, 2019. Вип. 25 (2). С. 92–116

Копнина Г. А. Речевое манипулирование : учеб. пособие. Москва : Флинта, 2012. 170 с.

Матвеева Г. Г. Диагностирование личностных свойств автора по его речевому поведению. Ростов-на-Дону : Изд-во Донского юридического института, 1999. 83 с.

Нестеренко Ю. Л. Демагогия. Классификация демагогических приемов с примерами и советами по противодействию. URL: http://wikilivres.ru/Демагогия_(Нестеренко) (дата звернення 11.12.2019).

О’Коннор Дж., Сеймор Дж. Введение в нейролингвистическое программирование : новейшая психология личного мастерства. Челябинск : Версия, 1997. 256 с.

Панкратов В. Н. Психотехнология управления людьми : практическое руководство. Москва : Изд-во Ин-та психотерапии, 2001. 324 с.

Паршин П. Б. Речевое воздействие. URL : http://www.krugosvet.ru/node/38583 (дата звернення 12.01.2020).

Паршин П. Б., Пирогова Ю. К., Баранов А. Н. Рекламный текст: семиотика и лингвистика. Москва : Издательский дом Гребенникова, 2000. 270 с.

Седов К. Ф. Дискурс как суггестия : Иррациональное воздействие в межличностном общении. Москва : Лабиринт, 2011. 336 с.

Седов К. Ф. Общая и антропоцентрическая лингвистика. Москва : Издательский Дом ЯСК, 2016. 440 с.

Сергеечева В. Приемы убеждения. Стратегия и тактика общения. Санкт-Петербург : Питер, 2002. 192 с.

Стернин И. А. Основы речевого воздействия: учеб. издание. Воронеж : Истоки, 2012. 178 с.

Стернин И. А. Введение в речевое воздействие. Воронеж : Истоки, 2001. 252 с

Тарасов Е. Ф. Речевое воздействие как проблема речевого общения. Москва : Наука, 1990. С. 3–14.

Федорова Л. Л. Типология речевого воздействия и его место в структуре общения. Вопросы языкознания. Москва, 1991. № 6. С. 46– 50.

Хазагеров Г. Г., Корнилова Е. Е. Риторика делового человека: учеб. пособие. Москва : Флинта, 2012. 136 с.

Шостром Э. Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации. Москва : Апрель-Пресс ; Психотерапия, 2008. 192 с.

Этимологический словарь русского языка / под общ. ред. А. Ф. Журавлева, Н. М. Шанского. Москва : Изд-во МГУ, 2007. Вып. 10. 400 с.

Bolinger D. Language — the Loaded Weapon: the Use and Abuse of Language. N. Y. : Longman, 1980. 224 p.

Dilts R. B. Sleight of mouth. The magic of conversational belief change. California : Meta Publications, 1999. 330 p.

Lakoff R. T. Talking Power: The Politics of Language. N. Y. : Basic Books, 1990. 324 p.