Kategoria: Випуск №32

Олександр Іліаді

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри методик дошкільної та початкової освіти Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Кропивницький, Україна
e-mail: alexandr.iliadi@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000-0001-5078-8316

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2021-32-5

Ключові слова: суфікс, словотворення, слов’янський, діалект, дериват.

У статті розглядаються дві словотвірні моделі, що функціонують у системі слов’янської діалектної деривації іменників: 1) -da, -anda, -enda, -inda, -onda, -unda, - ynda; 2) -ом(а), -омля (восновному, всхіднослов’янському ареалі). Парадоксально, що в дослідженнях, присвячених словотвору іменників у слов’янському діалектному мовленні, ці суфіксальні словотвірні типи традиційно позбавлені уваги. Можливо, зазначені формативи не були виділені як самостійні засоби деривації через те, що слова, які їх містять, були віднесені до розряду експресивних лексем, яким уластиві фонетичні трансформації, що спричиняють відхилення в структурі, «мутації» ауслаута. Автор обґрунтовує генезис обох серій формантів морфологізацією фонетичних явлищ, які, вийшовши за рамки діалектних звукових процесів, дістали статус словотвірних засобів. Стосовно деяких похідних на -ом(а) відзначається проблематичність розмежування випадків, де -ом(а) демонструєу січення зазначеного форманта, і прикладів збереження старих суперлативів із суфіксом -m- абож прикметників із у ведениму площину десубстантивного словотворення суфіксом дієприкметників -om-.

ЛІТЕРАТУРА

Акты исторические, собранные и изданные Археографическою комиссиею. С.-
Петербург, 1841–1845. Т. I–V и Указатель.
Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок. Луцьк : Вежа, 2000. Т. 1. 353 с.
Барсов Н. П. Очерки русской исторической географии. География Начальной
летописи. Варшава : Типография Варшавского учебного округа, 1873. 269 с.

Етимологічний словник українськоїмови: в 7 т. / [за ред. О. С. Мельничука].
К. :Наукова думка, 1982–2012. Т. 1–6.
Іліаді О. І. Етимологічнегніздо з коренем *ver- у праслов’янській мові.
К. ; Кіровоград : ДЛАУ, 2001.162 с.
Казлова Р. М. Беларуская і славянская гідранімія. Праславянскі фонд. Гомель : ГГУ, 2002. Т. ІІ. 264 с.
Казлова Р. М. Славянская гідранімія. Праславянскі фонд. Гомель : ГГУ, 2003.
Т. ІІІ.361 с.
Козлова Р. М. До етимології імені Асколдъ (Аскольдъ, Осколдъ). Ономастика України першого тисячоліття нашої ери. К. : Наукова думка, 1992. С. 102–113.
Коллар Д., Доротьякова В., Филкусова М. Словацко-русский словарь. М. ;
Братислава : SPN ; Русский язык, 1976. 768 с.
Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок. Українська
діалектна лексика. К. : Наукова думка, 1987. С. 62–267.
Костромская губерния. Список населённых мест по сведениям 1870–72 годов. С.- Петербург, 1877. LXXIV, 465 с.
Магницкий В. К. Чувашские языческие имена. Известия Общества археологии,
истории и этнографии при императорском Казанском университете. Казань, 1905. Т. XXI. Вып. 3–4. С. 33–101.
Никончук Н. В. Из лексики полесского села Листвин. Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря. М. : Наука, 1968. С. 79–92.
Панцьо C. Є. Антропонімія Лемківщини. Тернопіль : Тернопіль, 1995. 132 с.
Петлева И.П. Этимологические заметки по славянской лексике (болг. върне, с.-х. мукљив).Этимология 1977. М. : Наука, 1979. С. 33–38.
Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. М. : Восточная литература, 2003. Т. 2. 502 с.
Словарь української мови / [упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко]. К., 1907. Т. 1. 494 с.
Смолицкая Г. П. Гидронимия бассейна Оки (Список рек и озёр). М. : Наука, 1976. 402 с.
Станков Р. Этимологические заметки: болг. сиромах ’бедняк’, сиромашия
’бедность’. Славянское и балканское языкознание. Палеославистика: Слово и текст. М. : Нестор-История, 2012. С. 308–313.
Трубачёв О. Н. (ред.) Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд / [под ред. О. Н. Трубачева]. М. : Наука, 1974–1990. Вып. 1–16.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: в 4 т. / [пер. с нем. и доп. чл.- кор. АН СССР О. Н. Трубачева; под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина]. М. :Прогресс, 1987. T. III. 832 с.
Филин Ф. П., Сороколетов Ф. П. (ред.) Словарь русских народных говоров / [под ред. Ф. П. Филина и Ф. П. Сороколетова]. Л. ; С.-Петербург, 1965–2019. Вып. 1–51.
Чабаненко В. А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. Запоріжжя : ЗДУ, 1992. Т. I–IV.
Чайкина Ю. И. Вологодские фамилии: Этимологический словарь. Вологда :Изд-во ВГПИ ; Русь, 1995. 122 с.
Чучка П. П. Антропонімія Закарпаття (Вступ та імена): Конспект лекцій.
Ужгород : УДУ, 1970. 103 с.
Чыгрын I. П. Яшчэ з лексікі нашай вёскі (Чамяры, Слонімскі р-н). Народная
словатворчасць. Мінск : Навука і тэхніка, 1979. С. 30–40.
Шульгач В. П. Нариси з праслов’янської антропонімії. Частина 1. К. : Довіра, 2008. 413 с.
Benes J. O šeskych prijmenich. Praha : Ceskoslovenska Akademie ved, 1962. 356 s.
Gebauer J. Historicka mluvnice jazyka ceskeho: Tvaroslovi (IICasovani). Praha :
Ceskoslovenska Akademie ved, 1958. D. III. 555 s.
Machek V. Etymologicky slovnik jazyka ceskeho. Praha :Ceskoslovenska Akademie ved, 1968. 868 s.
Slownik nazwisk uzywanych w Polsce na poczatku XXI wieku / [oprac. K. Rymut]. Krakow, 2003 (электронная версия).
Slownik staropolskich nazw osobowych / [pod red. W. Taszyckiego]. Wroclawetc. : PAN, 1977. T. V. 533 s.

Smoczynski W. Lietuviu kalbos etimologinis zodynas. Vilnius : Vilniaus universitetas, 2007. 823 s.
Simunovic P. Nasa prezimena: porijeklo – znacenje – rasprostranjenost. Zagreb : Nakladni zavod Matice hrvatske, 1985. 366 s.

Ілона Дерік

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», Одеса, Україна

e-mail: ilonaderik@gmail.com

ORCID ID:https://orcid.org/0000-0002-8979-4745

Євгенія Савченко

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського», Одеса, Україна
e-mail: anneshirley2687@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000-0001-7000-5155

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2021-32-4

Ключові слова: фонетичні та графічні стилістичні засоби, звуконаслідування, ономатопічні слова, асонанс, алітерація.

Статтю присвячено можливим труднощам відтворення фонетичних і графічних стилістичних засобів у перекладі англійських художніх текстів українською мовою. Огляд наявних теоретичних праць за цією тематикою дозволив дійти висновку про важливість звуконаслідування та інших звукозображальних засобів у створенні загального стилістичного та прагматичного ефекту літературного твору.

Було доведено, що типологічні відмінності з одного боку та етнічні і культурні розбіжності з іншого, створюють додаткові перешкоди до якісного перекладу художньої літератури. У перекладі дитячої літератури вміння перекладача має найбільший вплив.

Дослідження провадилось на матеріалі літературної казки британського письменника К. Грема «The Wind in the Willows» та його українського перекладу А. Саганом «Вітер у вербах». Об'єктом дослідження слугували фонетичні та графічні стилістичні засоби і механізм їх функціонування у англійській дитячій літературі, предметом – особливості передачі цих засобів у перекладі українською мовою.
Мета дослідження полягала у визначення найбільш ефективних засобів передачі фонетичних і графічних стилістичних засобів у перекладі типологічно неблизько спорідненими мовами.
Було зроблено висновки, що ономатопічні слова краще передаються за допомогою підбору аналогів, у той час як при спробі зберегти асонанс і алітерацію втрати неминучі внаслідок типологічних відмінностей на фонетичному та лексичному рівнях.
Було з'ясовано, що у цілому відсоток повноти відтворення фонетичних і графічних стилістичних засобів становить 45%. Застосування перекладацьких трансформацій дозволяє оптимізувати якість перекладу. Серед найбільш розповсюджених слід назвати заміну на інший стилістичний засіб або експлікація. Перспектива вбачається у дослідження фігур мовлення інших рівнів та способів їх відтворення в перекладі українською мовою.

ЛІТЕРАТУРА

Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык : учебник для вузов. Москва : Флинта, 2009. 384 с.
Виноградов В.В. Стилистика, теория поэтической речи, поэтика. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. 253 с.
Логвиненко О. Культура перекладу художнього твору: психологічний аспект.
Видавнича справа та мережевівидання. Український інформаційний простір – Ukrainian Information Space. Київ, 2014. №2. С. 117–122.
Мінцис Ю. Б. Демінутивність у художньому дискурсі: когнітивний і прагматичний аспекти (на матеріалі англомовної прози для дітей) : дис. на здобуття наук.ступеня канд. філолог. наук: 10.02.04. Івано-Франківськ, 2014. 235 с.
Нефьодова О. Д. Реалізація інтертекстуального потенціалу прецедентного
феномену "Humpty Dumpty” в англомовних текстах різних функціональних стилей. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Іноземна філологія.
Методика викладання іноземних мов. Харків, 2017. № 86. С. 110–117.
Сеньків О. М. Індивідуально-авторське словотворення у творах жанру фентезі.
Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Філологічні науки (мовознавство). Дрогобич, 2015. № 3. С. 238-244.
Сидор Л. В. Жанрові та лінгвостилістичні особливості німецької та української
чарівної казки. Іноземна філологія. Львів, 2015. № 128. С. 46-54.
Солодова О. Лінгвокогнітивні характеристики композиції тексту англійських казок Дж. К. Роулінг : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04. Харків, 2008. 20 с.
Флаксман М. А. Словарь английской звукоизобразительной лексики в диахроническом освещении : словарь. Санкт-Петербург : РХГА, 2016. 201 с.
Marchand H. Phonetic Symbolism in English Word Formation. Indogermanische
Forschungen. Bd. 64. Hf. 2. S. 146-168; Hf. 3. S. 256-277.
Oittinen R. Translating for Children. New York and London : Garland Publishing, Inc.,
2000. 205 p.

Володимир Глущенко

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри
германської та слов’янської філології, Донбаський державний педагогічний університет, Слов’янськ, Україна
e-mail: sdpunauka@ukr.net
ORCIDID: https://orcid.org/0000-0002-2394-4966

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2021-32-3

Ключові слова: історія української мови, зв'язок вокалізму і консонантизму, фонологічний рівень, типологія слов’янських мов.

Значним внеском не тільки в україністику, а й у славістику в цілому стала книга
П. Г. Житецького«Очерк звуковой истории малорусского наречия». Саме Житецькому належить заслуга постановки проблеми зв’язку вокалiзму i консонантизму в iсторiї української мови i тим самим в iсторiї слов’янських мов узагалі. Теза Житецького про те, що в слов’янських мовах та в їхній історії «бідний» вокалізм поєднується з «багатим» консонантизмом i навпаки, заклала основи історичної типології слов’янських мов (на фонологічному рівні) і виявилася дуже продуктивною в мовознавстві XX ст. Вона стала основою поділу слов’янських мов на два типи – вокалiчний i консонантний, які було інтерпретовано як у синхронічному, так i в діахронічному аспекті
(О. В. Ісаченко, К. В. Горшкова, В. В. Іванов, В. В. Колесов).
Житецьким було реконструйовано системи архетипiв i системи фонетичних законів з подібним механізмом (об’єднаних спільною причиною). Завдяки цьому історія фонетичної системи української мови в трактуванні Житецького виступає як ланцюг причиново пов’язаних фонетичних процесів на рівні підсистем (вокалізм i консонантизм) i ознак звуків (сила i слабкість, глухість i дзвінкість, твердість i м’якість приголосних). Це й зумовило те, що концепція зв’язку вокалізму i консонантизму в історії української мови Житецького зберегла актуальність у порівняльно-історичному й типологічному мовознавстві ХХ ст. – початку ХХІ ст.

ЛІТЕРАТУРА

Глущенко В. А. Житецький і проблеми фонологічної типології слов’янських
мов.Історія української лінгвістики: зб. наук. праць. К.; Ніжин: Наука-сервіс, 2001. С. 49–52.
Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.). Донецьк, 1998. 222 с.
Глущенко В. А. У витоків історичної типології слов’янських мов: Павло Житецький. Теоретичні й прикладні проблеми сучасної філології : зб. наук. праць [за заг. ред. проф. В. А. Глущенка]. Слов’янськ: Вид-во Б. І. Маторіна, 2020. Вип. 10. Ч. 2. С. 3–10.
Горшкова К. В. Соотношение вокализма и консонантизма в истории древнерусского языка. Славянская филология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. Вып. 5. С. 40–53.
Житецкий П. И. Очерк звуковой истории малорусского наречия. К., 1876. IV, 376 c.
Журавлев В. К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и методов.
Бирнбаум X. Праславянский язык. Достижения и проблемы в его реконструкции. М.: Прогресс, 1987. С. 453–493.
Иванов В. В. Историческая грамматика русского языка. 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 400 с.
Исаченко А. В. Опыт типологического анализа славянских языков. Новое в
лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит., 1963. Вып. 3. С. 106–121.
Колесов В. В. Историческая фонетика русского языка. М.: Высш. школа, 1980.
215 с.
Колосов М. А. Обзор звуковых и формальных особенностей народного русского языка. Варшава, 1878. X, 270 с.
Плачинда В. П. Павло Гнатович Житецький. К.: Наук. думка, 1987. 208 с.
Потебня А. А. К истории звуков русского языка. Воронеж, 1876. Ч. 1. VI, 243 c.

Віктор Бріцин

доктор філологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України. Київ, Україна.
e-mail: vmbritsyn@ukr.net
ORCIDID: https: // orcid. org / 0000 – 0002 – 3243 – 7958

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2021-32-2

Ключові слова: когнітивна теорія модальності, аналіз поетичного тексту, стиль Шевченка, теорія текстотворення.

У статті викладено основні положення когнітивної теорії модальності й показано можливості застосування цієї теорії для опису поетичних текстів. Методологію застосування когнітивної теорії модальності висвітлено переважно на матеріалі поезій
Т. Шевченка. Вони демонструють надзвичайно широку палітру модальних значень і модальних переходів думки. Зокрема, представлені тут зорові перцепції виступають
зразком словесного продовження таланту Шевченка-художника. У статті проаналізовано новаторство поета в модальній організації поетичних текстів, співвідносність його знахідок із новими стилістичними прийомами, якими збагатив літературу О.С. Пушкін.

ЛІТЕРАТУРА

Бріцин В. М. Когнітивні аспекти теорії модальності// Мовознавство. 2013. № 2 – 3. С. 128–148.
Бріцин В. М. Модальна граматика як новий напрямок семантико-синтаксичного вивчення мови // Мовознавство. 2006. №3. С. 101 – 110.
Бріцин В. М. Модальність і предикативність: лінії розмежування й протиставлення // Мовознавство. 2015.№ 2. С. 77–85.
Виноградов В. В. О категориимодальности и модальных словах в русскомязыке// Исследования по русскойграмматике: избранныетруды. Москва, 1975. С. 53 – 87.
Лотман Ю. М. Анализ поэтического текста: структура стиха. Москва:
Просвещение, 1972.271 с.
Мельничук О. С. Розвиток структурислов'янського речення. Київ: Наук. думка, 1966. 324 с.
Ревзина О. Г. Методыанализахудожественноготекста // Структура и семантика
художественноготекста. Москва, 1998. С. 301–316.
Тодоров Цв. Поэтика // Структурализм: «за» и «против». Москва, 1975. С. 37 –
113.
Храковский В. С., Володин А. П. Семантика и типология императива. Русский
императив. Ленинград: УРСС, 1986. 270 с.

Микола ЗИМОМРЯ
Тетяна КОРОЛЬОВА

Мабуть, ніхто не заперечуватиме, якщо
розглядати діяльність педагога крізь призму естетики та етики педагогічної дії. Чому? Бо тут має місце така вмотивованість, яка завжди олюднена культурою, що виплавлена з металу духовних цінностей. Їхні орієнтири стосуються не лише змісту освіти й виховання, але й усіх складових інформаційного простору того чи іншого народу. Цей контекст – з проекцією на соціокультурне середовище – давно приверну в увагу професора Яна Ґжесяка, який належить до плеяди відомих польських педагогів-науковців, видатних експертів з освітньої
практики за сучасної епохи. Будучи вченим, викладачем і вчителем учителів, він здобув цінний досвід, нагромаджений упродовж десятиліть у педагогічній роботі в школах різного типу (включаючи комбіновані класи), а також у центрі підготовки вчителів та багатьох інших неакадемічних інституціях. Усе це водночас позитивно вплинуло на науковий розвиток та творчість дослідника. У своїй багаторічній науковій роботі Ян Ґжесяк бере активну участь у численних формах міжнародної співпраці, передусім із дослідницькими центрами та університетами в Україні та Білорусі. Завдяки співпраці та науковим контактам між ученими та працівниками культури стало можливим проявлення його особистісних цінностей, наукових і педагогічних устремлінь, а також високої відданості науково-дослідній та освітній діяльності.

...

Замість заспіву – конкретика чину

Звісно, столиця на Неві, де народилася 20 серпня 1946 року Тетяна Корольова, і в сорокових виглядала причепуреною. Давалася взнаки традиція, джерела якої нуртували побіля імперських стовпів в Санкт-Петербурзі. Про це нерідко випадало оповідати близьким і далеким. Коли перегодом працювала перекладачем у стінах всесоюзного селекційно-генетичного інституту, а відтак - Одеського Вищого командно-інженерного училища.
Коли випестила доля для неї любов до словесного образу і ширше - прагнення
до адекватної інтерпретації слова? Давно. Вона адекватно здійснювала переклад, коли відбувалися міжнародні зустрічі, що передбачали повноцінне відтворення змісту ділових контрактів, офіційних договорів. «Бог не теля - все бачить звідтіля». Так подейкують у моєму селі в горах. Тому й не дивно, бо Тетяна Корольова 1971 року завершила студії зі спеціальності «Англійська мова та зарубіжна література» Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Тут відбулося її становлення як педагога та організатора Вищої школи в Україні. В 1974 - 1989 рр. пройшла ланки як викладача, так і доцента кафедри фонетики рідної альма-матер. Новий етап означений 1989 роком, коли розпочала працювати в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського, де завідувала кафедрою іноземних мов, а відтак понад двадцять років - кафедрою перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики, а також деканом факультету іноземних мов того ж Храму науки й виховання. Вершинним став для неї 1990 рік, коли захистила докторську дисертацію: «Просодія модальності мовлення» в авторитетному Інституті мовознавства ім. А. А. Потебні НАН України. А наступного року отримала вчене звання професора по кафедрі іноземних мов (1991). Від 2009 року Тетяна Корольова - голова спеціалізованої вченої ради з захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей 10.02.15 - загальне мовознавство та 10.02.16 - перекладознавство.

...

Юлія Куковинець

здобувачка вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем зі спеціальності
035 Філологія Державного закладу «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Одеса, Україна
e-mail: Kukovynets.YS@pdpu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1944-3640

Владислава Аккурт
кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та
прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Одеса, Україна
e-mail: Akkurt.VY@pdpu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0003–3542–3428

Олена Величенко
кандидат філологічних наук, викладач кафедри перекладу і теоретичної та
прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний
педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Одеса, Україна
e-mail: velychenko.ov@pdpu.edu.ua
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8349-5621

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2021-32-1

Ключові слова: комічний ефект, перекладацькі трансформації, гумор, мовні засоби передачі комічного ефекту.

Через абстрактний характер комічного ефекту проблема його відтворення у художній літературі є досить складною для вивчення, і тому, незважаючи начисленні наукові праці, вона залишається відкритою для сучасних перекладознавчих розвідок.

Актуальність дослідження визначається потребою вивчення першого філігранного українськомовного перекладу казки-повісті А. А. Мілна, створеним співвітчизником
Л. Солоньком.

Метою розвідки є комплексне лінгвістичне вивчення комічного ефекту та його відтворення засобами української мови за допомогою перекладацьких прийомів та трансформацій.

У статті розкрито поняття комічного ефекту, його види, прийоми у художній літературі, а також їхні диференційні ознаки. З метою проведення глибокого аналізу гумору було виокремлено та проаналізовано засоби його передачі, тобто стилістичні фігури й художні тропи: алітерації, каламбури, парафрази, уособлення, епітети, алогізми, спунеризми, гіперболи, мейозиси, метафори, порівняння, авторські оказіоналізми, навмисні граматичні порушення, паралелізми, емоційні вигуки. Автор розтлумачив сутність перекладацьких трансформацій, обґрунтував їхню роль для передачі комічного ефекту у творі для дітей та дорослих читачів, а також виконав розбір особливостей відтворення комічного ефекту за допомогою перекладацьких лексичних, лексико-семантичних, граматичних, комплексних лексико-граматичних трансформацій та технічних прийомів перекладу.

ЛІТЕРАТУРА

Барсукова І. В. Перекладацький підхід до класифікації жартів. Сучасні філологічні дослідження та навчання іноземної мови в контексті міжкультурної комунікації. Житомир, 2015. С. 4
Борев Ю. Б. Комическое или о том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия. Москва : Издательство «Искусство», 1970. 272 с.
Борисенко Н.Д. Методика проведення наукових досліджень: навчально-методичний посібник. Житомир : Вид-во ЖДУ, 2010. 64 с.
Галайбіда О. В. Лексичне різноманіття української мови у перекладах Л.Солонька. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки : збірник наукових праць. Кам’янець-Подільський, 2015. Вип. 39.С. 55-58.
Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) : учебник. Москва: Высшая школа, 1990. 253 с.
Линтвар О. М. Вираження елементів комічного в художньому тексті. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 14 (273), Ч. ІІІ. 2013. С. 69-73.
Лунгина Л. З. Братья по сказке / Р. Киплинг. Маугли. А. Линдгрен. Карлсон, который живёт на крыше. А. А. Милн. Винни-Пух и все-все-все. Москва: Правда, 1985, С. 3-14.
Мілн А.О. Вінні-Пух та його друзі : повість-казка / пер. з англ. Л. Солонька. Київ:
Веселка,1974. 247 с.
Мілн А. О. Вінні-Пух та його друзі: повість-казка / пер. з англ. Л. Солонька; 2-е вид. Київ : Веселка,1997.221 с.
Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха. Москва: Книга по Требованию, 2011. 180с.
Суслова Н. В., Усольцева Т. Н. Новейший литературоведческий словарь-справочник для ученика и учителя. Мозырь : Белый ветер, 2003. 133с.
Толковый словарь русского языка : в 4 т. / под ред. Д. Н. Ушакова. Москва :
Государственный институт "Советская энциклопедия"; ОГИЗ; Государственное
издательство иностранных и национальных слов., 1935-1940. Т. 1. 4824 с.
A. A. Milne Winnie-the-Pooh. New York : Dutton Children’s Books, 2009. 93 p.