Випуск №30 – Strona 2 – Науковий вісник

МОДЕЛІ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ У МАШИННОМУ ПЕРЕКЛАДІ: ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

Світлана Грушко

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний ун-т  ім. К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: svetagrushko64@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0001–9940–7780

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-4

Ключові слова: машинний переклад, алгоритм, лінгвістична еквівалентність, моделі перекладу.

У статті в прагматичному аспекті розглянуто проблеми моделей перекладацької еквівалентності у машинному перекладі, специфіка якого базується на послідовності незмінних дій (алгоритмів) над текстом для визначених комп’ютером лінгвістичних відповідностей у парі мов у заданому напрямі перекладу. Перекладацьку еквівалентність розуміємо як еквівалентність особливого типу, які принципово відрізняються від інших типів співвідношень, адже в них співвідносяться не явища, що займають певне власне місце у структурі мови, а явища, що у даний момент знаходяться у мовленнєвому співвідношенні або є еквівалентними змісту даного тексту. Відомо, що при такому типі перекладу він формалізується, проте дозволяє отримати уявлення про зміст тексту на ознайомчому рівні, оскільки не є точним, адекватним перекладом, а виконує функцію передачі основної інформації. Машинний переклад не здатен передати нюанси оригінального тексту не тільки на лексичному рівні. Адекватний комп’ютерний переклад практично неможливий. Цей факт визнається усіма вченими, що розглядають доречність машинного перекладу для передачі основного змісту документу, без урахування мовних нюансів і особливостей мовлення та мови.

Машинний переклад може відбуватися на основі моделі перекладу за перекладацькими еквівалентностями: предметному і динамічному. Така модель з точки зору лінгвістичної технології забезпечує оптимальне вирішення проблеми незалежного лінгвістичного опису і алгоритму.

Система перекладацьких еквівалентностей, яка може бути реалізована в рамках моделі перекладацьких співвідношень, дозволяє забезпечити достатню якість машинного перекладу ще до етапу редагування. При створенні програми машинного перекладу окрім реалізованих лінгвістичних завдань необхідна і програма реалізації, адже програма-перекладач є інструментом для ознайомлення, пошуку інформації іноземною мовою, а перспективи розвитку машинного перекладу пов’язані з подальшою розробкою теорії і практики перекладу взагалі.

ЛІТЕРАТУРА

Валипур А. Несколько слов об использовании формализации и функционализма при обработке текста. URL: www.ensani.ir/storage/Files/20101208140318–308.pdf
Котов Р. Г., Новиков А. И., Скокан Ю. П. Прикладная лингвистика и информационная технология. Москва : Наука, 1987. 162 с.
Марчук Ю. Н. Проблемы машинного перевода. Москва : Наука, 1983. 232 с.
Марчук Ю. Н. Компьютерная лингвистика: учебное пособие. Москва : ACT: Восток-Запад, 2007. 317 с.
Марчук Ю. Н. Синтактико-семантический анализ в системе машинного перевода АМПАР. Международный семинар по машинному переводу: тезисы докладов. Москва : ВЦП, 1979. С. 8–9.

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО ГУМОРИСТИЧНОГО РОМАНУ-ФЕНТЕЗІ ТА ЇХНІЙ ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ

Олена Величенко

кандидат філологічних наук, викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики, Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: lepinapelina@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–8349–5621

Людмила Фонар

магістр філології Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса, Україна
e-mail: fonar_l_s@ukr.net
ORCID ID: https://orcid.org/0000–0002–7478–6742

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-3

Ключові слова: гумористичне фентезі, лінгвостилістика фентезі, оказіоналізми, власні назви, адекватний переклад фентезі, способи перекладу фентезі, стратегії перекладу, тактики перекладу, операції перекладу, стратегія комунікативно рівноцінного перекладу.

Актуальність дослідження ґрунтується на необхідності глибокого вивчення засобів лінгвостилістичної актуалізації англомовного гумору в сучасній фентезійній літературі та специфіки її відтворення в українських перекладах з урахуванням прагматичної і крос-культурної складових. Це покликано популярністю жанру фентезі серед читацької аудиторії, а тому вимагає вивчення особливостей і проблем адекватного перекладу закордонних романів-фентезі українськими фахівцями, які часто зустрічаються з труднощами перекладу авторських неологізмів (оказіоналізмів), власних назв фантастичних істот і персонажів у досліджуваній літературі. Підвищений інтерес перекладознавства до багатьох аспектів фентезійної проблематики засвідчено появою останнім часом великої кількості праць, в яких розкриваються різні аспекти гумору. Проте, попри зацікавленість темою, існує невелика кількість розвідок, що розкривають питання відтворення гумору і комічних оказіоналізмів як одиниць лінгвостилістики фентезійного художнього твору в англійсько-українському перекладі.

Метою роботи є аналіз лінгвостилістичної специфіки перекладу гумористичного фентезі «Фантастичні звірі і де їх шукати» з англійської мови українською. В роботі репрезентовано аналіз матеріалу дослідження на предмет встановлення лінгвостилістичної сутності оказіоналізмів Дж. К. Ролінґ, а також специфіки їхньої інтерпретації з урахуванням труднощів і випадків невідповідності перекладу оригіналу через різні види і причини повної та часткової втрати смислу першоджерела. Удосконалено підґрунтя для комплексного вивчення лінгвістичних проблем авторського словотворення і перекладознавчого аналізу тактик та операцій, задіяних для реалізації стратегії комунікативно рівноцінного перекладу й адекватного відтворення гумористичного фентезі в парі типологічно різних мов англійська — українська.

ЛІТЕРАТУРА

Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва : Международные отношения, 1980. 350 с.

Демецька В. Адаптивна модель перекладу в психолінгвістичному вимірі. Психолінгвістика. 2019. 26(2). С. 70–90. URL: https://doi.org/10.31470/2309–1797–2019–26–2–70–90

Дубічинський В. В. Лексикографія: навч.-метод. посіб. Харків : НТУ «ХПІ», 2011. 66 с.

Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів : Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.

Нелюбин Л. Л. Толковый переводоведческий словарь. 3-е издание, переработанное. Москва : Флинта : Наука, 2003. 320 с.

Сдобников В. В. Коммуникативная ситуация как основа выбора стратегии перевода : дис. … д-ра филол. наук: 10.02.20 / Нижегородский государственный лингвистический университет им. Н. А. Добролюбова. Москва, 2015. 492 с.

Bodle A. How new words are born. URL: https://www.theguardian.com/media/mind-your-language/2016/feb/04/english-neologisms-new-words (дата звернення 12.09.2019).

Literary Devices. Definition and Examples of Literary Terms. URL: https://literarydevices.net/fantasy/ (дата звернення 12.09.2019).

Neocortex. URL: http://www.neocortex.ru/index/letterslist.html (дата звернення 12.09.2019).

Płońska D. Strategies of Translation. Psychology of Language and Communication. 2014. Vol. 18, No. 1. P. 67–74. DOI: 10.2478/plc-2014–0005

ВЛАСНІ НАЗВИ БУДИНКІВ У СФЕРІ МІСЬКОЇ ТОПОНІМІКИ: ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

Евеліна Боєва

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та зарубіжної літератур Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» Одеса, Україна
e-mail: evelinaboeva4@gmail.com
ORCID ID: https: // orcid.org /0000–0001–5966–0538

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-2

Ключові слова: ойкодомоніми, топоніми, реклама, структурно-семантичні моделі, відапелятивна назва, відономастична назва, конотонім, онімізація, трансонімізація.

Стаття присвячена актуальній лінгвістичній проблемі — дослідженню феномена номінації сучасних будинків (ойкодомонімів), що щільно пов’язано із процедурою неймінгу як частиною рекламної стратегії. Сучасна реклама є тією частиною масової культури, яка подає інформацію про індивідуальні потреби людей, ґрунтуючись не лише на інформації про товар, а й на демонстрації тих переваг, які покупець отримає, придбавши саме цей товар. Актуальність проблеми пов’язана із активним застосуванням сучасних мовних, рекламних, маркетингових технологій майже в усіх сферах людської діяльності. Метою розвідки є здійснення комплексного якісного та кількісного дослідження ойкодомонімів м. Одеси з урахуванням їх структурно-семантичних особливостей; виокремлення критеріїв, принципів та мотивів номінації сучасних будинків. Визначено лінгвістичний статус ойкодомонімів в ономастичному просторі, обґрунтовано використання відповідної термінології, виявлено основні структурно-семантичні моделі ойкодомонімів. З’ясовано, що ойкодомоніми в основному утворюються шляхом онімізації, трансонімізації, що з боку зовнішньої структури представлено однокомпонентними, двокомпонентними й багатокомпонентними (описовими) конструкціями, де продуктивними виявились перші два класи. Виявлено, що субстантивна модель найменування ойкодомонімів більш продуктивна (близько 57,4 %), ніж ад’єктивна (близько 31,48 %). Власні назви будинків було покласифіковано на нейтральні та конотовані. Доведено, що в основу ойкодомонімів як конотативно маркованих елементів ономастичної системи покладені асоціативні зв’язки, які містять натяк на особливості архітектури, зовнішнього вигляду, розміри будинків, місце знаходження тощо.

ЛІТЕРАТУРА

Белей О. О. Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття. Ужгород: Закарпаття, 1999. 111 с.

Карпенко Ю. О. Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт. Шоста республіканська ономастична конференція (4–6 грудня 1990): тези доповідей і повідомлень. Одеса, 1990. Ч. І. С. 35–37.

Кутуза Н. В. Комунікативна сугестія в рекламному дискурсі: психолінгвістичний аспект: монографія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018. 736 с.

Кутуза Н. В. Структурно-семантичні моделі ергонімів (на матеріалі ергонімікону м.Одеси): автореферат дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Одеса: Астропринт, 2003. 20 с.

Моррис Ч. У. Основания теории знаков. Семиотика. Москва: Радуга, 1983. С. 35–42.

Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии. Москва: Наука, 1988. 192 с.

Руднев В. П. Энциклопедический словарь культуры ХХ века. Москва: Арграф, 1997. 384 с.

Сотникова Е. А. Аромат цветущих роз (Об именованиях в парфюмерии). Русская речь. 2004. № 4. С. 21–26.

Шмелёва Т. В. Современная годонимия: семантика и семиотика. Лингвистическое краеведение. Пермь: Изд-во ПГПИ, 1991. С. 33–38.

МЕТОДИ МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ У ЛІНГВІСТИЦІ

Владислава Аккурт

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» Одеса, Україна
e-mail: ladyboss2105@gmail.com
ORCID ID https://orcid.org/0000–0003–3542–3428

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2020-30-1

Ключові слова: мовленнєвий вплив, нейролінгвістичне програмування, сугестія, маніпуляція, переконання, спонукання, пропаганда.

Слова вживаються, як правило, в їх прямому значенні, але часто інформація, що надається, має прихований характер. Маніпулювання застосовується практично в усіх сферах діяльності людини — в політиці, рекламі, судовій практиці, літературі, психотерапії, навчанні, неформальному спілкуванні й т. д., що й зумовлює актуальність серед дослідників.

В статті розглядаються основні точки зору на мовне маніпулювання як складний психолінгвістичний процес та різновид мовного впливу методом аналізу, синтезу та узагальненням наукових досліджень вітчизняних та закордонних фахівців в області лінгвістики, психології, риторики, НЛП та теорії дискурса.

Попри те, що маніпулятивні можливості мови все частіше стають об’єктом різних лінгвістичних досліджень, основні складності вивчення феномену мовленнєвого впливу зберігаються досі. Вони обумовлені міждисциплінарним характером предмета дослідження, змішанням різних способів впливу в мовних практиках і відсутністю в лінгвістиці загальновизнаної класифікації засобів і способів маніпуляції.

Основними ознаками маніпуляції є: прихований характер впливу; прагнення підпорядкувати адресата своїй волі, змінити його погляди, уявлення і т. ін.; майстерне володіння мовними й психологічними навичками; особлива мовна організація тексту, що сприяє виникненню помилок у свідомості співрозмовника; відсутність захисної реакції в адресата і створення у нього ілюзії самостійності прийняття рішень. У сукупності всі ці ознаки відрізняють мовну маніпуляцію від інших форм впливу (риторично організованої мови, мовної демагогії, пропаганди та нейролінгвістичного програмування).

ЛІТЕРАТУРА

Аккурт В. Є. Теоретичні аспекти поняття сугестивності в лінгвістиці. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. Одеса, 2019. Вип. 28. С. 5–13.

Аронсон Э., Пратканис Э. Р. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление. Санкт-Петербург : Прайм-Еврознак, 2003. 384 с.

Бессонов Б. Н. Пропаганда и манипуляция как инструменты духовного порабощения. Москва : Мысль, 1971. 295 с.

Бехтерев В. М. Внушение и его роль в общественной жизни. Санкт-Петербург : Питер, 2001. 256 с.

Бредемайер К. Черная риторика: Власть и магия слова. Москва : Альпина Бизнес Букс, 2014. 183 с.

Бэндлер Р., Гриндер Дж. Большая энциклопедия НЛП. Структура магии. Москва : АСТ, 2015. 445 с.

Войтасик Л. Психология политической пропаганды. Москва : Прогресс, 1981. 280 с.

Гончаров Г. А. Суггестия: теория и практика. Москва : КСП, 1995. 320 с.

Грайс Г. П. Логика и речевое общение. Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. Москва : Прогресс, 1985. Вып. XVI. С. 217–237.

Данилин П. В. Пропаганда и идеология. Манипуляции. Типология. URL: http://evartist.narod.ru/text28/0001.htm#з_лек_02 (дата звернення: 21.12.2019).

Данилова А. А. Манипулирование словом в средствах массовой информации. Москва : Добросвет : Изд-во «КДУ», 2011. 232 с.

Дейк Т. А. ван. Дискурс и власть : Репрезентация доминирования в языке и коммуникации. Москва : Книжный дом «Либроком», 2013. 344 с.

Дилтс Р. Фокусы языка. Изменение убеждений с помощью НЛП. Санкт-Петербург : Питер, 2014. 256 с.

Дюбуа Ж. Общая риторика. Москва : Прогресс, 1986. 392 с.

Иванова К. В. Концепции лингвистического исследования речевого воздействия. Филологические науки. Вопросы теории и практики. Тамбов, 2012. № 5 (16). C. 88–91.

Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград : Перемена, 2002. 477 с.

Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. Москва : Прогресс, 1992. 712 с.

Корольова T., Попова О. Психолінгвістичні аспекти відтворення китайськомовного військово-політичного дискурсу українською мовою. Psycholinguistics. Серія : Філологія. Переяслав-Хмельницький, 2019. Вип. 25 (2). С. 92–116

Копнина Г. А. Речевое манипулирование : учеб. пособие. Москва : Флинта, 2012. 170 с.

Матвеева Г. Г. Диагностирование личностных свойств автора по его речевому поведению. Ростов-на-Дону : Изд-во Донского юридического института, 1999. 83 с.

Нестеренко Ю. Л. Демагогия. Классификация демагогических приемов с примерами и советами по противодействию. URL: http://wikilivres.ru/Демагогия_(Нестеренко) (дата звернення 11.12.2019).

О’Коннор Дж., Сеймор Дж. Введение в нейролингвистическое программирование : новейшая психология личного мастерства. Челябинск : Версия, 1997. 256 с.

Панкратов В. Н. Психотехнология управления людьми : практическое руководство. Москва : Изд-во Ин-та психотерапии, 2001. 324 с.

Паршин П. Б. Речевое воздействие. URL : http://www.krugosvet.ru/node/38583 (дата звернення 12.01.2020).

Паршин П. Б., Пирогова Ю. К., Баранов А. Н. Рекламный текст: семиотика и лингвистика. Москва : Издательский дом Гребенникова, 2000. 270 с.

Седов К. Ф. Дискурс как суггестия : Иррациональное воздействие в межличностном общении. Москва : Лабиринт, 2011. 336 с.

Седов К. Ф. Общая и антропоцентрическая лингвистика. Москва : Издательский Дом ЯСК, 2016. 440 с.

Сергеечева В. Приемы убеждения. Стратегия и тактика общения. Санкт-Петербург : Питер, 2002. 192 с.

Стернин И. А. Основы речевого воздействия: учеб. издание. Воронеж : Истоки, 2012. 178 с.

Стернин И. А. Введение в речевое воздействие. Воронеж : Истоки, 2001. 252 с

Тарасов Е. Ф. Речевое воздействие как проблема речевого общения. Москва : Наука, 1990. С. 3–14.

Федорова Л. Л. Типология речевого воздействия и его место в структуре общения. Вопросы языкознания. Москва, 1991. № 6. С. 46– 50.

Хазагеров Г. Г., Корнилова Е. Е. Риторика делового человека: учеб. пособие. Москва : Флинта, 2012. 136 с.

Шостром Э. Человек-манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации. Москва : Апрель-Пресс ; Психотерапия, 2008. 192 с.

Этимологический словарь русского языка / под общ. ред. А. Ф. Журавлева, Н. М. Шанского. Москва : Изд-во МГУ, 2007. Вып. 10. 400 с.

Bolinger D. Language — the Loaded Weapon: the Use and Abuse of Language. N. Y. : Longman, 1980. 224 p.

Dilts R. B. Sleight of mouth. The magic of conversational belief change. California : Meta Publications, 1999. 330 p.

Lakoff R. T. Talking Power: The Politics of Language. N. Y. : Basic Books, 1990. 324 p.