Перейти до контенту

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ТРАНСГУМАНІЗМУ В ТВОРЧОСТІ РАННЬОГО ОЛЕСЯ БЕРДНИКА

Поль Донець pdf

викладач кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Одеса, Україна

E-mail: dp85@ukr.net

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6759-0920

DOI: https://doi.org/10.24195/2616-5317-2019-29-8


Ключові слова: імморталізм, космізм, наукова фантастика, постлюдина, трансгуманізм.


У статті розглядаються стилістичні засоби вираження трансгуманізму у ранній творчості видатного українського письменника Олеся Бердника, одного з найяскравіших представників вітчизняної наукової фантастики. Матеріалом для дослідження служать його романи «Шляхи титанів», «Стріла часу» і «Діти безмежжя», що розкривають перед читачем утопічну картину майбутнього. З'ясовується, що на цьому етапі творчої біографії автор дотримується канонів техно-оптимістичного дискурсу, що панував в середині XX століття, а трансльований ним меседж характеризується наявністю ряду трансгуманістичних та імморталістичних ознак, які з'являються як на змістовному (зображується еволюція людини у всесильну безсмертну істоту), так і на лексико-стилістичному рівні. Це виявляється, зокрема, в активному використанні позитивно забарвлених епітетів, гіперболічних метафор, метонімічних уособлень та інших стилістичних засобів, що формують особливі риси його ідіостилю. Задіяний автором арсенал тропів і стилістичних фігур в цілому несе в собі експресивно-емоційне забарвлення, тобто містить елемент оцінки (в даному випадку переважно позитивної). Видатною особливістю прози Бердника є підвищена емфатичність: урочисто-підведений, пишномовний стиль, контрастність і яскравість образів. Спираючись на ідеї філософії космізму, він, з одного боку, слідує в сцієнтистському руслі англомовної фантастики періоду «Золотого століття», а з іншого – привносить до сталого жанру характерні риси української національної концептосфери. У той же час пізній етап його творчості ознаменувався глибокою світоглядною трансформацією, внаслідок чого авторський наратив згодом вступає в антагонізм з ключовими принципами доктрини трансгуманізму.